Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Коханка з площі Ринок 📚 - Українською

Читати книгу - "Коханка з площі Ринок"

481
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коханка з площі Ринок" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 58
Перейти на сторінку:
дріб на поверхні столу.

— Почніть із високого зросту. Вашої з отим відставним поліцейським геніальної теорії. Платов високий. Не аж такий, як, скажімо, опитані нами панове Данилевич, Навотний чи Химич. Проте я залишав право на похибку.

— Яку ще похибку?!

— Забули? Пане капітане, насправді будь-хто, і я згадував про це, може бути вищим за мініатюрну від природи панну Божену. Вона тим брала, як я довідався. Всякий чоловік почувається впевненіше поруч із невисокою жінкою.

— Припустімо. Нехай. І?

— Платов міг ударити свою коханку згори вниз із таким самим успіхом, як... не знаю... хоча б Данилевич. Детальний слідчий експеримент завжди можна провести. Тіло ж не поховали, воно, здається, в анатомічному театрі досі. На моє прохання пан Віхура дізнався. Так чи інакше, важливий факт нанесення удару саме такою манерою, — Кошовий підніс руку й різко опустив, хекнувши при цьому. — Ось вона, похибка. Ми з вами з огляду на неї теж підходящі кандидатури.

— Гарне порівняння.

— Визнаю помилку, пане капітане. Каюся. Збила з пантелику. До того ж ані я, ані пан Віхура не можемо отримати детальнішу інформацію від поліції. А отже, не можемо дійти висновків, котрі будуть точнішими за зроблені на око.

— Чому ви переконані, що не помиляєтесь тепер? Йдеться про штабного офіцера з бездоганною репутацією.

— Якщо не рахувати коханки.

— Пане Кошовий, жінки для військового — як завойовані нагороди. Аби капітан звабив раптом дружину генерала й при цьому вона молода-гарна, числився б героєм. А ось генерал ловив би в спину насмішки.

— Приймається. Але ж ви не хотіли бачити свого близького товариша в ролі вбивці власної коханки. Хіба за таке нагородять?

— Отже, ви переконані: Платов — убивця.

— Так, інакше мусив би пустити собі кулю в лоба. Божена поставила бездоганну репутацію коханця на кін. Вона зрадила капітана, пане Зубов. Вона взагалі зрадниця.

— Тобто?

— Шпигунка. Лягла з ним у ліжко за наказом австрійської розвідки.

Говорячи так, Клим нічим та ніким не ризикував.

Вони з Магдою довго, кілька годин готували розмову, зважуючи всі «за» й «проти», і нарешті погодилися: шкоди від викриття вбитого агента нікому не буде, натомість користь Божена принесе й після смерті. Дізнавшись про її загибель, Магда потурбувалася, аби довкола обірвалися всі нитки. Почавши копати, російська контррозвідка ні до чого не прийде, хіба отримає кілька непрямих підтверджень, щоб довести правоту Климових слів. Якраз це було важливо, бо робило дійсною угоду, заради якої Кошовий почав свою гру й матиме на меті убезпечити саму Магду.

Зберегти живих значно важливіше, ніж без жодної користі для справи намагатися врятувати мертвих.

— Звідки ви...

— Знаю. Довідався. Нагадую про наші домовленості: нічого не питати про джерела. Інакше наступного разу мені стане складно ними користуватися.

— Думаєте, буде інший раз? Навряд, пане Кошовий. Але вимагатиму все ж таки доказів шпигунської діяльності панни Микульської.

— Їх ви запитаєте в капітана Платова. Він напевне одного разу здогадався, кого пригрів біля себе. Не так давно, до речі. І все одно, з огляду на те, що ми з вами дізналися про час їхнього знайомства, досить швидко. Чи розкусив сам, чи, скоріш за все, Божена почала форсувати події, вербуючи коханця, шантажуючи або в інший спосіб намагаючись видоїти з нього потрібне. Ось про яку зраду кажу. Платов убивав її люто й безжально, ображений у кращих почуттях, і заразом рятуючи себе. Хтозна. Раптом коханка-шпигунка встигла витягнути з нього щось цінне. Двері Божена проти ночі відчинила, як ви й припустили, тільки йому, нічого не підозрюючи. Або не знала, що розкрита. Або думала: все на мазі, Платов у лещатах, нікуди не подінеться, прийшов здаватися на її милість, — Клим зітхнув. — Потім він покликав вас, аби ви допомогли відвести від нього підозру. У мене все, пане капітане.

Цього разу Зубов мовчав довго.

Лунко цокав великий годинник у кутку. Чекаючи, поки господар кабінету висловиться, Клим навіть почав подумки рахувати звуки. На сорок третьому капітан прокашлявся. Не запитав — сказав категорично, вимогливо:

— Ви надасте докази, що коханка Платова шпигувала.

— У мене на руках їх нема й не може бути. Але я переконаний: обшукавши помешкання ретельніше, ніж минулого разу, їх знайдуть.

— Квартиру зовсім не обшукували. Тільки оглянули, як місце злочину.

— Наскільки я знаю, місця оглядають детально.

— Там був Платов. Він попросив... — Зубов знову замовк, завмер, гмикнув. — Так, він попросив не порпатися, бо мусив забрати свої речі. Ви ж розумієте, ми від самого початку нічого не... Чорт забирай! — він ляснув долонею по столу. — Виглядає, ви праві в припущеннях.

— Нічого не заважає вам викликати Платова сюди й запитати тепер уже його.

— Вийдіть, — капітан поклав руку на ебонітову трубку телефонного апарату.

Знизавши плечима, Кошовий залишив кабінет. Стільців у коридорі не було, тож він неквапом походжав уздовж стіни, спершу крутячи в руках капелюха, потім — легенько підкидаючи. Офіцери, що заклопотано сновигали туди-сюди, на дивного цивільного не зважали.

Нарешті з'явився Зубов, у шинелі й кашкеті, перетягнутий портупеєю. Зачинивши двері, почав натягувати рукавички. Клим наблизився, але першим не заговорював.

— Платова нема на службі, — мовив капітан. — Вчора пішов дуже пізно. За ним ще не шукають, бо начальство саме радило виспатися, для його ж блага. Після загибелі Божени навантажив себе роботою, почав пити більше, ніж звичайно. Аби не перегорів і не з'являвся в такому вигляді на очі командувачу.

— Що робимо?

— Ви — нічого, пане Кошовий. Я заварив кашу, мені хлебтати до кінця. Наді мною теж є керівництво. Про викриту, хай і мертву шпигунку я зобов'язаний доповісти. Та спершу переговорю з Платовим, сам на сам. Нехай підтвердить або спростує вашу нову версію. Заразом дізнаюся, чи багато шкоди він уже завдав армії своїм недалекоглядним зв'язком. Так чи інакше, його кар'єру не врятувати.

— Якщо капітан — убивця, він викрив та вбив ворожого агента. Не признався відразу, зрозуміло. Мені, чесне слово, байдуже службове зростання вашого приятеля і його репутація. Але з огляду на військовий час та душевний стан подібні дії та вчинки пояснюються.

Поки Клим говорив, Зубов натягнув другу рукавичку, поворушив пальцями.

— Я передумав. Поїдете зі мною.

— Для чого?

— Версія ваша. Скажете капітанові все в очі. У моїй присутності. Бачу, ви мастак придумувати різні виправдання. Вважайте себе на короткий час адвокатом Платова. Після

1 ... 42 43 44 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коханка з площі Ринок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коханка з площі Ринок"