Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ти де був? Я за тебе перелякався!
– Чого, дурню?! Я черв’яка міняв.
– Як відрізнити зайця від зайчихи?
– Треба взяти за вуха і відпустити: побіг – заєць, побігла – зайчиха…
Два рибалки із сусідніх сіл сидять біля ставка. Раптом з одного села чути, як оркестр грає траурний марш. Один із сумним обличчям піднімається, скидає капелюх. Другий до нього:
– Ти чого?
– Та дружину хоронять…
Приходить Опанас додому з полювання втомлений і сердитий:
– Марійко! Ти знаєш, який підступний звір лисиця?
– Ні. А чому?
– Та йду я через ліс, раптом бачу – лисиця біжить. Я приклав рушницю, прицілився, вистрілив – лисиця впала. Дай, думаю, піду заберу: підхожу я до неї, дивлюся – аж то собака!
На базарі чоловік вибирає вудочку. Одну подивився, другу… Перебрав усі і знову почав спочатку.
– Слухай, може, ти рибою візьмеш? – запитує роздратований продавець.
Опанас приходить додому в доброму гуморі.
– Є зайці? – радіє Марійка.
– Жодного.
– Чому ж ти такий веселий?
– А я їх так налякав, що тепер вони з нашого лісу надовго повтікали!
– Дивись, Опанасе, знову самка клювала!
– Звідки знаєш, Микито?
– Так черв’як увесь обсмоктаний і в губній помаді…
Один розповідає:
– Полював я якось на тигрів. А тут біда – рушниця зіпсувалася! Тигр мене вхопив і… з’їв! – А як же ти… живеш?!
– Ет!… Хіба це життя?!
Микита рачкує попід парканами додому. Сусідки:
– І це він так завжди з риболовлі добирається?
– Не пощастило сердешному, народився не під сузір’ям Риби, а під сузір’ям Рака!
Мужики цілу ніч грали в преферанс, а вранці подалися на полювання. Не виспалися, один з сонних очей і підстрелив іншого. На суді у нього запитують:
– Як же ви стріляли, коли потерпілий кричав вам, що він не дикий кабан?
– А я думав, що він, як завжди, блефує…
– Ну, що, Микито? Не ловиться? Навіть маленька?
– Маленька не ловиться у верхньому ставку. Тут не ловиться велика.
Зустрічаються дві куми.
– Мій Вася учора на полюванні був. Качку приніс!
– Яке тобі добро! А мій Васько гріється цілий день на призьбі, мишей не ловить!
– Та утопи його, на біса він тобі здався?!
– Ти про кого?!
– Про кота.
– А я, Маню, про чоловіка…
Жіночка з дочкою прогулюється біля річки за спинами рибалок. Один з них каже до неї:
– Не досить зручне місце для прогулянки…
– Не турбуйтесь, нічого нового вона не почує, у неї тато – прапорщик.
– Куме, убили хоч одного зайця?
– Куди там… Вони, ці зайці, такі боягузи!
Нікого на постріл до себе не підпускають!
– Тату, а що таке – саботаж?
– Це, приміром, як я хочу йти на риболовлю, а мама замикає вудки в коморі і велить мені зібрати гарбузи.
– Іду лісом. У спину такий вітер дме – падаю, але піднімаюсь! Коли дивлюсь – переді мною вовк! Рушниця за спиною, втікати пізно… Розмахнувся, врізав кулаком межи очі і сам звалився в кучугуру!… Опам’ятався – переді мною лежать аж два вовки! Ото був удар!…
– Мамо, а де тато? – запитує черв’ячок у мами черв’ячихи.
– Зайнятий тато дуже. Він зраночку з мужиками на рибній ловлі…
– Привіт, Опанасе! Куди?
– На полювання!
– А рушниця?
– Навіщо тягатися з нею – результат все одно той самий!
У Микити й Опанаса риболовля не вдалася. Сидять на березі, п’ють горілку. Біжить якийсь чоловічок і до них:
– О, вас двоє. Хлопці, я буду третім.
– Ні, – каже Микита, – ти будеш четвертим,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
