Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Мер сидить на смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Мер сидить на смерті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мер сидить на смерті" автора Андрій Процайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 81
Перейти на сторінку:
вундеркінда Безрукий. — Я тобі вже не раз казав: хто терплячий, той віддячений.

Всілися за стіл. Лев зайшов на електронну пошту. Дійсно, у папці «Відправлення» були два листи. Один на адресу Стійкої, другий — на Борисову. Відправлено близько десятої ранку з хвилинним інтервалом.

— Що скажеш? — запитав Безрукий Мудрагеля. — Я цього не відправляв.

— Погано і добре... — відповів Борис у своєму засекреченому стилі. Він читав вітального листа до Стійкої і прицмокував.

— Якщо ти зі мною не будеш по-нормальному балакати, заробиш у лоба! — попередив Лев.

Однак вундеркінд наче не чув погрози. Бо щойно з дотепника-жартівника перетворився у строгого дослідника.

— Погано, — пояснював він далі, — бо хтось дізнався пароль від вашої пошти, володіє всією вашою інформацією і від вашого імені влаштовує провокації... А добре, бо ми знаємо, що є ще хтось, кому відомий час викрадення душі... І що за нею полюємо не лише ми, але й компанія, зображена на світлині, яку ваш «швидкісний» комп'ютер не може відкрити... — та на цих словах на зло хлопцеві комп'ютер все-таки видав фото.

Деякий час розглядали ділових Стійку, Лавника і Войтович мовчки. Вони явно давно не відпочивали, бо обличчя були напружені і замислені.

— Схоже, вони дійсно злигалися, — мовила Марі, що час від часу прибігала з кухні.

— А це означає, що вони не впевнені, що так легко можуть здобути душу Львова... І найбільш імовірно, що вони, як і ми, ще не знають, де ця душа ховається... — припустив Борис.

— Стає цікаво... І не так від цього тріо, як від того, хто і коли вліз у мою пошту... — Лев краєм ока вздрів у дверях спальні Любу з Ганнусею на руках. Дівчина з цікавості аж завмерла. — Заходь до нас, Любо, чого там ховаєшся?.. — запросив Безрукий.

— А можна? — зраділа та.

— Звісно. Тобі й так чудо з ботанічного саду уже все розказало.

— Леве!.. — дорікнула Марі. — Може, хлопцеві перед дівчиною неприємно, що ти його так називаєш!

— Якщо Люба хоче бути повноправним членом нашого схибленого товариства шукачів привидів, то хай звикає. Бо чудо з ботанічного саду — це чудо з ботанічного саду. Правда, Борисе?

— Істинна... Я Любі довіряю. Але давайте до діла. А ви не думаєте, Леве Львовичу, що це «тріо», як ви кажете, і може бути зломщиком вашої пошти?

Безрукий задумався.

— Швидше, ні. Я змію знаю добре — вона дійсно була здивована листом... Щиро здивована... Якщо слово «щиро» щодо неї взагалі можна вжити.

— Я теж думаю, що не вони... — відповіла Марі на запитальний погляд вундеркінда. — Сенс?..

— Щоб нас заплутати...

— А викривальне фото? Який зиск їм від того, що ми дізналися про їхню шайку? Хіба, може, Стійка задумала нас відволікти від себе, га? А Ярема і Зоряна нічого не знають, бо лише громовідвід? Це ж зрозуміло, що ми тепер і за ними будемо слідкувати, еге ж? — розмірковував Лев. — А з іншого боку, Ярема і Зоряна зовсім не телепні, щоб без вагомого приводу, просто так піти на контакт із змією Стійкою! Вона ж людей відштовхує від себе ще здалеку, і слова не мовивши.

Борис занурив пальці у своє смоляне волосся. Виглядав, як Мауглі, що тільки-тільки виліз із вовчого лігва.

— Зараз ми ні до чого конкретного не додумаємося. Версій може бути сотні. Фактів мало... Давайте, Леве Львовичу, я зміню вам пароль на пошті. На якийсь надійний. Або ще краще створю нову поштову скриньку, а стару ліквідую. То як?

— Давай нову. Тільки я собі дещо скачаю... — Безрукий знову зайшов на електронну пошту і знайшов свіжого листа. Вже прочитаного... Відкрив. — Від мера... — нагадав. Зберіг прикріплений файл і сумно витріщився на вундеркінда: — Я не подумав, коли давав мерові адресу зламаної електронної пошти...

— Бачу, — сказав Борис. — Навіть не буду казати, що, м'яко кажучи, нам знову дали гучного ляпаса. Тепер не знаю, що ліпше: чи щоб украдена інформація була важливою, чи ні...

— Я теж не знаю... — промимрив Лев. — Там має бути фото крісла дракона, зроблене 15 квітня опівдні.

Чотири пари дорослих очей і пара дитячих прикипіли до монітора. На весь екран вабило таємницею крісло дракона, що купалося у весняних променях. Крісло манило, не даючи навіть кліпнути. Випромінювало незбагненну силу, красу і затишок.

— Це те саме крісло? — Марі витріщилася на Лева.

— Так. Тільки перше фото, якого ти з Ганнусею злякалася і яке мене ледь не відправило на той світ, було зроблено опівночі, коли владу бере в руки морок... А друге — опівдні... Отак-то... Одне й те саме крісло, а видає два світи...

— Леве Львовичу, ви геній! — вигукнув Борис.

— Не я геній, а твоя Люба! Бо, наскільки я поінформований, голуб'яча дівчина вважає, що мало б бути ще одне послання... Від світла... Так? — Безрукий звернувся до ошелешеної дівчини.

— Так... — відповіло дівча. — Але...

— «Але...», Любочко, зараз перевірить наш вундеркінд. Він уже знає, як це робити. І якщо дракон приховує

1 ... 42 43 44 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мер сидить на смерті», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Мер сидить на смерті» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Мер сидить на смерті"