Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Варіант №1. На альпійській верховині 📚 - Українською

Читати книгу - "Варіант №1. На альпійській верховині"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варіант №1. На альпійській верховині" автора Борис Крумов. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 86
Перейти на сторінку:
дуже близький мій друг. Він електроінженер, хоча ще не має диплома, але не з його вини. Хоче займатися торгівлею електроматеріалами та радіоапаратами або ж стати компаньйоном без особистої участі у повсякденній торговельній діяльності.

Я чекав, що пан Олджак огляне мене з голови до п'ят, аби зважити на своїх комерційних вагах. Він тільки вимушено всміхнувся й слухав далі. А Дейвіс говорила про компетентність і достойності свого болгарського друга.

Зрештою пан Олджак пообіцяв подзвонити за два дні. І за два дні я був у його конторі. Судячи з меблів, бідна і стара контора, яка керувала кількома магазинами й майстернями по ремонту побутових електроприладів і радіоапаратів.

І ось я вже «пан Анастас Тодоринов, компаньйон фірми «Олджак і К°» по торгівлі електроприладами та радіоапаратами». А такий торговець і громадський діяч, як пан Тодоринов, не може займатися диверсійною діяльністю!..

За тиждень бай Спиро викликав мене, щоб укласти угоду з іншою фірмою, але кредити в мене були дуже обмежені, і я попросив відкласти це на певний час.


«ДЯКУЮ ТОБІ… БОЛГАРИНЕ!»

Безрукий не шкодував ні сил, ні здоров'я. Звичайні люди його віку вже думають, що перейшли полудень життя й обмірковують плани, як прожити другу половину. А він не боявся ходити до Болгарії. Лякало його інше — приятелі там ставились до нього з несподіваною стриманістю і дорікали йому, що він не знає умов у країні, а це може призвести до провалу або, щонайменше, до розриву всяких зв'язків. Минув тиждень після його повернення, прикрості й риск забулися, гроші випарувалися, і він знову був готовий у дорогу.

Ми самі вирішували, коли вирушати до Болгарії. Звичайно, все погоджувалось із Кларком, але він був досить тактовний, щоб не командувати нами, мов фельдфебель.

Кирпатий також був нерозсудливо сміливою людиною і ніколи не замислювався над тим, що куля прикордонника може влучити йому в голову. Він не припускав такої можливості, бо був певен, що прекрасно знає місцевість, уже вислизав з багатьох небезпечних засідок, і ще не народився той, чия куля може його зачепити. Він справді палав жадобою помсти. І коли б Кларк не стримував його, ладен був щовечора переходити кордон. Просто так — настрахати того чи того, зіпсувати настрій прикордонникам, розважитись і знову повернутися.

Обидва, почувши про створення широкої організації у прикордонних районах, стали більшими патріотами цієї ідеї, ніж я. Тоді я трохи змінив курс — ми повинні бути обережні, спиратися тільки на найбільш надійних людей, вибрати найбезпечніше місце для зустрічі.

— Годі! — огризнувся Кирпатий. — У печінках сидить твоя обережність! Дрейфиш ти, чи що? Ці інтелігенти як зайці…

Утрьох пішли до Кларка. Він уважно вислухав Безрукого, і ще той не закінчив, як Кирпатий ударив кулаком по столу.

— Я — за! І чим скоріше, тим краще, щоб до Нового року викликати заворуху в Болгарії. Клопоти з кооперативами, а ми — олії у вогонь, розпалимо їхню ненависть до комуністів.

— Ваша думка? — запитав мене Кларк.

— І я — «за», але з одним застереженням: уважний і ретельний добір людей.

— Пане Кларк! — вибухнув Кирпатий. — Відверто скажу: не до душі мені ця обережність Огняна. Чого ми чекаємо? Через місяць опаде листя в лісах, і куди ми тоді дінемось?

Вирішили в перші дні жовтня провести зустріч наших людей у прикордонному районі. Безрукий вирушить на два-три дні раніше, щоб усе підготувати. Потім підемо ми з Кирпатим.

На початку жовтня ми з генералом Ніколовим збиралися поїхати до Відня, але я змовчав про це. Залишалося ще два тижні. Я гадав, що зможу якось відкараскатись від подорожі до Болгарії. Коли допече, зламаю собі руку чи ногу, але не піду з ними.

Найбільші труднощі полягали в тому, що я втратив радіозв'язок. І наступної п'ятниці чекав на лаві в парку, але й цього разу жінка не прийшла. Я знав, що радист працює електротехніком, та як же знайти його в мільйонному місті, не знаючи ні імені, ні місця роботи!

Ніколов сказав, що не знає, коли поїдемо до Відня. Його представник, який домовлявся про зустрічі з керівництвом еміграції, ще не озивався.

Залишалися лічені дні до зборів, а я не міг ані повідомити в Болгарію, ані не піти з Кирпатим. І тоді може статися те, що передбачав полковник. Наско Авантюрист іде в бандитською групою створювати нелегальну організацію і не попереджає про це.

Я пішов у порт. Раз, другий, третій. На четвертий день побачив болгарський пароплав. Але до нього не міг, та й не мав права підходити. Дочекався сутінок. З порту вийшло кілька болгарських моряків. Пішов за ними. Наздогнав і зупинив останнього — він здався мені наймолодшим.

— Можна вас на хвилинку?

Зупинились усі. Поглядом попросив юнака підійти. Він завагався, глянув на своїх товаришів. Один із них сказав:

— Іди, коли тебе кличуть. Якщо причепиться, ми його упораєм.

Юнак підійшов. Я пошепки заговорив з ним:

— Товаришу, прошу тебе, швиденько поклич капітана або когось із його помічників. Йдеться про дуже спішну і дуже важливу справу. Не бійся провокації. Я чекатиму он там, на розі.

Юнак знову глянув на товаришів, здвигнув плечима й подався в порт. Моряки щось пробурчали, а я пішов. У якомусь під'їзді написав у своєму записнику:


«У перші дні жовтня, можливо, 3–4, між Близнаком і Факією відбудеться зустріч по створенню нелегальних комітетів і організацій. Будуть присутні Безрукий, Кирпатий і Огнян.

Не ізолюйте мене. Дайте мені зв'язок, бо інакше я провалюсь!

Вірте мені, товариші!»

1 ... 42 43 44 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варіант №1. На альпійській верховині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варіант №1. На альпійській верховині"