Читати книгу - "Велика, більша й найбільша, Єжи Брошкевич"

— Якими? — повторила вона. — Хіба ж я знаю?

— От бачиш, — промовив Горошок.

Обоє замовкли.

Вони забули про овочі, про напої, про крісла, що могли самі чистити, і про грізну картину зоряного світу. Вони згадували. Думали.

Було дуже тихо. Так тихо, що діти чули власне дихання і неспокійне стукотіння своїх сердець.

Мовчки, заплющивши очі, згадували свої перші пригоди. І важкі, і радісні їхні хвилини.

Хоч що там казати, тоді вони чесно виконали свій обов’язок. Отож? Отож, вони зможуть виконати свій людський обов’язок і нині!

Вони хотіли розібратися в найголовнішому: в самих собі. Та, звичайно ж, у самих собі. Щоб іще раз перед цією Найбільшою і Найдивовижнішою Пригодою набратись відваги й розсудливості. Щоб переконати принаймні самих себе, що і тут вони зроблять усе, що зможуть.

А Срібляста Куля несла їх далі й далі, летячи до місця свого призначення.

Вона мчала крізь чорні космічні простори, осяяні смугами сонць, туманностей і зірок. Мчала майже в цілковитій тиші.

Порушували тишу тільки, стукіт сердець пасажирів і ледве чутний, ніжний кришталевий дзвін приладів, що керували польотом кулі.

У той самий час, коли з однієї сонячної галяви на Землі піднеслася вгору Срібляста Куля, на найбільшій планеті системи Веги, названій Дела, другий день засідав Надзвичайний З’їзд представників усіх вегів.

Такі з’їзди скликалися дуже рідко.

Останній з них відбувся ще замолоду стасорокарічного Голови з’їзду і скликаний був з приводу першої трансгалактичної експедиції, в якій повинні були брати участь самі веги, а не тільки, як бувало досі, наукова апаратура.

Нинішній з’їзд представників усіх вегів скликано через надзвичайні обставини.

А саме, в зв’язку з відкриттям космічною науковою експедицією цивілізованого життя на малій планеті невеликої сонячної системи.

Наукова експедиція повідомила, що та цивілізація дуже молода, примітивна і що за першими інформаціями життя на тій планеті (що її мешканці звуть Землею) розвивається вже давно, однак тільки останнім часом почала набирати темпів розвою, притаманних технічній цивілізації.

У відкритті тому, здавалося б, не було нічого незвичайного. Раз у раз веги відкривали у зоряному всесвіті не тільки сліди життя, але й планети, заселені розумними істотами. З багатьма з них веги співробітничали, приятелювали, допомагали їм у розвиткові.

Проте в повідомленнях експедиції, що досліджувала Землю, було щось не зовсім звичайне. Це спонукало скликати Надзвичайний З’їзд представників усіх вегів.

Пропозицію про скликання з’їзду поширило серед усіх вегів Керівництво Зоряних Досліджень.

Ось що воно казало:

Автоматична наукова експедиція відкрила на відстані двохсот сорока світлових років планету з молодою технічною цивілізацією. На планеті, яку її мешканці звуть Землею, лише тепер провадяться спроби перших космічних польотів. Попри все те, вважаємо за потрібне особливо уважно її спостерігати, бо на її поверхні помічено ряд атомних вибухів воєнного призначення. Нагадуємо, що давнє слово “воєнне” означає “руїнницьке”.

Нагадуємо також, що шістсот років тому веги натрапили в районі Альдебарана на цивілізацію, що орудувала руїнницькою ядерною силою. Згадана цивілізація безпідставно атакувала і знищила нашу дружню експедицію. Незважаючи на багаторазові спроби порозумітися, вчинено напад на заселені вегами планети, і той напад було відбито ціною величезних жертв. Нині вона увійшла в число наших друзів, але пам’ять про мільйони вегів, полеглих тоді, кличе до пильності.

Поки земляни ще не можуть нам загрожувати. Проте вони надзвичайно швидко розвивають свою техніку. Можливо, вже за три-чотири покоління ми зустрінемося з ними на наших планетних просторах.

Саме тому помічені на Землі воєнні ядерні вибухи дуже занепокоїли Керівництво Зоряних Дослідів, яке звертається до всіх вегів з пропозицією скликати Надзвичайний З’їзд представників.

Цю пропозицію було негайно передано вісімдесятьом мільярдам вегів на всій планетній системі.

За тридцять веганських хвилин усі дорослі веги дали відповідь. Головні лічильні машини, діставши вісімдесят мільярдів телевідповідей, передали підсумок Постійному Керівництву Представників: сімдесят дев’ять мільярдів чотириста мільйонів “за”. Лише шістсот мільйонів вегів висловили думку, що вирішувати це повинно саме Постійне Керівництво.

Отож за шість веганських годин на найбільшій планеті системи, на Делі, почався Надзвичайний З’їзд представників усіх вегів.

На початку усіх вісім тисяч представників (кожний представник виступав від імені десяти мільйонів вегів) сповістили про зібрані за останній час відомості про планету Земля, про умови земного життя.

У величезному залі з’їзду пожвавішало, коли передали, що ті умови надзвичайно близькі до веганських і що земляни майже в усьому (крім кольору шкіри) нагадують самих вегів.

Після наукової частини, повідомлень з царини фізики, хімії, біології тощо, на денному засіданні демонструвалися картини земного життя.

То було дивне і тривожне видовисько. Все було так, ніби веги раптом зазирнули у своє власне, дуже далеке минуле. Вони раптом стали свідками жахливих і гнітючих подій. Побачили картини голоду, лиха, злиднів. Побачили земну телевізійну передачу про те, як двоє молодих землян, щоб захопити разок блискучих крем’яшків, убивають стару землянку.

Потому автоматичний перекладач оголосив кілька промов земних “Представників” (званих на Землі міністрами), дехто з них погрожував решті землян винищенням.

В кінці було показано картини знищення двох земних міст атомними вибухами.

У залі З’їзду панувала мертва тиша. Стасорокарічний дуже жвавий і веселої вдачі Голова (він частенько говорив, що справжня молодість починається після ста п’ятдесяти років) став надзвичайно серйозний.

Вже зайшло опалово-блакитне сонце. Над прозорим дахом залу зароїлися зірки.

Голова вказав рукою на мерехтливе небо.

— Веги! — сказав він. — Там живуть земляни. Талановиті… і жорстокі. Винахідливі… і небезпечні. Вони розвиваються так швидко, що вже наші правнуки можуть з ними зіткнутися. З їхньою руїнницькою силою, з їхніми войовничими звичаями. Ми знаємо, що на світанку своєї історії веги теж були жорстокі й воювали. Але веги спершу відкинули думку про війну, а вже потім опанували атомну енергію. Жоден з вегів не заплямував себе застосуванням тієї чудодійної