Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » На визвольних стежках Европи, Микола Дейчаківський 📚 - Українською

Читати книгу - "На визвольних стежках Европи, Микола Дейчаківський"

274
0
12.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На визвольних стежках Европи" автора Микола Дейчаківський. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 54
Перейти на сторінку:

Сьогодні понеділок 30 червня 1986 року. Вчора, 29 червня, в неділю, відбулося фінальне змагання за чемпіонат світу між Західньою Німеччиною і Арґентиною на стадіоні в Мехіко Сіті в присутності 115 000 глядачів. Я дивився на те змагання в телевізії і воно навіяло мені деякі рефлексії та спомини. Змагання виграла Арґентина з рахунком 3:2. Під-час змагання коментатори висловлювалися про стиль-систему гри обох команд. Вони підкреслювали сильну оборону, щільне криття противника німецької команди, а зокрема їхнє обставлювання і намагання, навіть деколи фавлями і гострою грою "заткати" швидкого й ілюзорного найкращого арґентинського нападника, Дієґо Марадону. Це нагадало мені, що по суті ми перебуваючи в Німеччині, перебрали від німців подібний стиль. Щоправда, в той час грали звичайно системою "МВ", що означає 3:4:3, відмінною від теперішньої, але, кінець-кінцем, ті головні засади, на які звернули увагу коментатори, були вже актуальні і в той час. І пригадав я, що з кінцем 1946 і початком 1947 р., коли УССК мав трохи кращі умови, ми найняли на кілька місяців тренера Баєра, змагуна-оборонця оберліґівської німецької дружини "Мюнхен 1860". До цього часу ми грали так званою віденською системою — 5 нападників, середущий помічник, який діяв між наступом і обороною, 2 бічні помічники і 2 оборонці. Баєр переключив нас на систему "МВ", яку вже застосовували тоді, перейнявши від англійців, німецькі футболісти. Як перед тим, коли я грав на бічній помочі, моєю відповідальністю був протилежний криловий (крайник) і здебільшого зона на краю площі, то при цій системі бічний помічник був переміщений в центральну зону, де бічні помічники разом з лучниками з нападу опановували центр площі, включалися і в наступ і в оборону. Колишній середущий помічник був переміщений назад, на ролю штопера, і він разом з двома оборонцями творили останню оборонну лінію.

Та система зобов'язувала кожного перебирати відповідальність за протилежного противника і вимагала щільного криття. Крім того тренер підкреслював потребу контролювати м'яч, коротких подач і комбінацій, виходу на позиції, плянованих акцій і співпраці всіх ліній і поодиноких співграчів. За цей, хоч і короткий час Баєра,УССК зробив великий поступ, зокрема оборонні лінії опанували вказувану нам систему в грі і стали найсильнішою частиною нашої дружини. Та на жаль, матеріяльні умови не дозволили нам на довгий час оплачувати тренера; крім того, нашою Ахілесовою п'ятою були ще й постійні зміни в складі дружини. Тільки п'ять грачів: два брати Кравченюки, Любко Стасюк, Левко Стадниченко і я перетривали всю кампанію УССК-у. їз тих, що затрималися в пам'яті з різних часів були в УССК-у: Турянський, Шеремета, Сорочинський і Древницький — на воротях; в оборонних формаціях — Петрів, Роман Бойко, Циган, Тесяюк; в нападі — Михайло Звонок, Смішкевич, Ахіль Хрептовський, Кирило Митрович, Влодко Благітка, Купецький, Колодій, Паш, Єзерський, Юркевич, Богдан Бойко, Петро Величко та інші, прізвища яких я вже й позабував.

Хоча назва вказувала, що ми Український Студентський Спортовий Клюб, проте не всі наші змагуни були "бона фіде" студентами. Деякі може закінчили середні школи й збиралися студіювати, деякі може звалися студентами, бо жили в той час у Фіріхшулє, що була й студентським гуртожитком, а деяких ми брали просто тому, що ми потребували грачів, яких серед студентів не було.

Здається, з кінцем 1946 року інж. Звонок кудись подався, покинув Мюнхен, і ми втратили мозок нападу. Він, як міг, намагався надавати нашому нападові, який складався з різних індивідуалістів і часто "розгуканих" характерів (як, наприклад, наш найгрізніший, але й нерівний, стихійний Нунас Смішкевич), вигляд певної системи і скоординованости. Без нього наш напад грав системою індивідуальних проривів і методою "вперед". Основною метою Нунаса було — з м'ячем бути десь коло шістнадцятки і бабах: шайба по воротах. А тому що він був добре вправлений і мав сильний стріл, то часто йому щастило і він був у нас постійно "королем стрільців". Більш-менш такою системою грав і Влодко Благітка, а Левцьо Стадниченко був дуже працьовитий, тільки мав слабість дріблювати і, крім того, звичку весь час дивитися під ноги, тому й часто не знав, де він на площі знаходиться і задріблювовався часом поза воротарську чи аутову лінію, за що ми його потім сварили або висміювали.

У 1947 році весною з'явився в Мюнхені Ахіль Хрептовський. Я був близько з ним знайомий в Гогенемсі коло швайцарського кордону зимою 1944-45 років. Звідтіля він переїхав до Пасав, де жила його родина, а до Мюнхена він приїжджав докінчувати свої медичні студії. За так званої першої еміґрації 1939-41 років Ахіль якийсь час був змагуном "Сяну". Він був високий, поставний, але в той час уже зраджував нахил до опасистости і носив уже солідний животик. І хоч він був досить вправний і вдало робив стріл, зате був не дуже повороткий, трохи повільний і не завжди дотримував темно гри. Зате він грав з головою і зайняв позицію Звонка на центрі нападу. Він не тільки "грав з головою", але й умів використати свій живіт. Одного разу на змаганнях з "Чорногорою" в Авґсбурзі наш правий крайник стрілив дуже гарний корнер. Воротар "Чорногори" Дубляниця вискочив до м'яча і зловив його, а Ахіль непомітно попхнув його своїм животом так, що він опинився з м'ячем на землі за ворітною лінією і суддя подиктував до них ґола.

Це був найбільший успіх Ахіля. Але не все для нього кінчилося щасливо, бо, наприклад, на змаганнях у Цуфенгавзені він мав дійсного пеха: в одному моменті він опинився в дуже догідній позиції перед ворітьми противника і розмахнувся до певного стрілу, та нараз його перебіг таки наш грач Петро Величко і забрав м'яч йому просто з ноги й сам стрілив, та ще й перестрілив ворота. Ахіль зі злістю крикнув на нього: "І якої... мами ти мені тут запльонтався". Це почув Андрухович, який з рамени РФК був присутний на тих змаганнях і стояв якраз за ворітьми Цуфенгавзену. За такий нетакт Ахіль дістав упімнення, а пізніше ще й дискваліфікацію.

Ахіль мав неабияку проблему: він жив у Пасав а хотів з нами грати кожного тижня. Саме тоді він готувався до іспитів, його жінка Віра настоювала, щоб він приїздив додому і вчився, а не тратив час на футбол. Крім того, вони

1 ... 42 43 44 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На визвольних стежках Европи, Микола Дейчаківський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На визвольних стежках Европи, Микола Дейчаківський"