Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

- Яке саме?

Цього полковник Пеньковський не знав. Але попередив: буде! Передбачаю щось таке, чого передбачити неможливо. Expect unexpected.

5

Пеньковський для ЦРУ - джерело надзвичайної важливості. Нічого подібного в історії розвідок не бувало. Та й не могло бути. Таке протистояння на межі ядерної війни і взаємного знищення трапилося вперше. І саме в цей момент одна наддержава очима Пеньковського заглядала в карти іншій. Американську розвідку бентежив лише неймовірний ступінь обізнаності полковника. Він такого знати не міг. Доступу до таких документів у нього не могло бути. Але все, що він повідомляв, піддавалося перевірці та підтверджувалося. Все, що він передбачав, збувалося і відбувалося.

Але для Збройних сил Америки, для банкірів і ділків військової промисловості, для міністрів і сенаторів, для генералів і адміралів одкровення Пеньковського були гірші від найстрашніших новин з біржі. Відомості Пеньковського загрожували Америці повторенням Великої депресії 1929 року, коли зникло все, коли мільйони безробітних тіснилися в чергах за безкоштовним супом.

Зрозуміло, знати про те, звідки виходить інформація, нікому, крім вищих керівників ЦРУ та президента США, не належало. Цього ніхто й не знав. Але розвідка збирає та обробляє інформацію про противника не для себе, а для тих, хто керує державою, її збройними силами і військовою промисловістю, тобто для тих самих сенаторів і міністрів, генералів і адміралів, банкірів і промисловців.

Їм ця інформація була досить неприємна. І вірити їй зовсім не хотілося. А що якщо кляті росіяни просто прикидаються слабкими, щоб пильність приспати, щоб у своїй перевазі вирватися ще далі?

Фонтан слід заткнути. Але як, якщо невідомо, звідки надходять відомості? Дуже просто. Треба допустити витік інформації. Нехай Хрущов знає, що хтось його таємниці вибовкує. Нехай сам шукає того, хто зливає.

Зовсім недавно Хрущов був у Америці й бовкнув: так ми всі ваші шифри читаємо!

Настав момент відповісти такою ж люб'язністю: і ми про вас дещо знаємо!

6

На кожному телефонному апараті Радянської Армії стояло суворе попередження: ВОРОГ ПІДСЛУХОВУЄ! Два цих слова писали на кожному передавальному і приймальному апараті, на стіні кожного командного пункту, кожного вузла зв'язку. Підслуховує ворог чи ні, але розмови слід вести лише так, ніби була стовідсоткова впевненість: підслуховують. З цього і слід було виходити.

І впевненість така була. Під час випробувань радянських ракет у заздалегідь призначений район Тихого океану виходили кораблі радянського флоту із завданням засікти точне місце падіння головних частин. Разом з ними в той же район спрямовувались і кораблі ймовірного противника - американські та британські. Радянські кораблі трималися групою, не видаючи заздалегідь район падіння. І тільки в найостанніший момент, отримавши кодований сигнал, розходилися в три боки, утворюючи кути трикутника, в центр якого повинна була впасти головна частина.

Разом з радянськими кораблями в боки розходились і непрохані спостерігачі. Але була помічена дивина: іноді американські кораблі починали маневр ще до того, як радянські кораблі отримували сигнал. А це наводило на роздуми.

Були й інші вказівки на те, що ворог не дрімає. Тому довіряти радіозв'язку та шифрованим повідомленням у питаннях екстраординарної важливості не можна було. У грудні 1961 року питання виникло таке, що надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу в США Меньшиков Михайло Олексійович не став пересилати інформацію шифрограмою. Він не довірив таке повідомлення ні засобам зв'язку, ні навіть власному шифрувальнику. Умовним сигналом повідомив у Москву: є щось таке, що треба повідомити особисто вищому керівництву країни.

Прямих авіарейсів з Радянського Союзу в Америку тоді не було. Вони не були потрібні нікому: кого й куди возити? І навіщо? Та й техніка того часу не здатна до того, щоб літати так далеко. Через рік, у грудні 1962 року, буде відкрите регулярне сполучення між Москвою і Гаваною. Працювати на цій лінії буде найбільший пасажирський літак світу Ту-114. Маршрут Москва - Гавана в той момент буде найдовшим у світі. Але це буде потім. А в грудні 1961 року можна було викликати до Гавани літак для одного пасажира. Один урядовий Ту-114 завжди стояв в готовності для такого або подібного випадку.

Але як радянському послу потрапити в Гавану, якщо стосунки США і Куби на межі війни? Потрапити просто. З Вашингтона - до Мексики, з Мексики - на Кубу.

Перед відльотом посол викликав першого заступника і в присутності свідків замкнув опечатаний пакет у сейф: як тільки долечу до Москви - дам сигнал, знищиш пакет, не розкриваючи. Якщо загину в дорозі, розкриєш, ознайомишся, все запам'ятаєш і сам полетиш у Москву. А пакет знову опечатати. Ця інформація повинна бути повідомлена вищому керівництву країни, але пересилати її шифром забороняю.

7

Посол Меньшиков долетів без пригод. Слід було зустріти Хрущова Микиту Сергійовича особисто і доповісти. Але Хрущов був відсутній. Хрущов подорожував чи то по своїх володіннях, чи наносив черговий візит. На господарстві залишався товариш Козлов Фрол Романович. А справа не терпіла затримки. Довелося доповідати товаришеві Козлову.

І посол доповів, що джерело інформації М-10-В, з яким у посла встановлені довірчі стосунки, перебуваючи в стані легкого сп'яніння, на дипломатичному прийомі повідомив відомості, що вказують на витік таємниць державної ваги з самого верху військового керівництва Радянського Союзу.

Американцям відомі такі дані:

- у складі Ракетних військ стратегічного призначення дві ракетні армії, штаб однієї - у Вінниці, інший - у Смоленську;

- основу ракетного угруповання становлять носії 8К63, почалося розгортання більш потужних носіїв 8К65;

- головний конструктор 8К63 - Ягель або Енгель;

- 8К63 може нести заряд потужністю 1 мегатона або 2,3 мегатони, пальне - гас.

Посол не знає, чи це так. Послу нічого подібного знати не належить. Але якщо це так...

Товариш Козлов поцікавився: як посол зміг усе це запам'ятати?

Посол відповів, що пам'ять для дипломата - такий же інструмент, як приціл для снайпера. Однак, не покладаючись на пам'ять, посол у ході розмови відлучився на короткий час і все записав. Після цього повернувся до розмови, розпитав ще раз, уточнив, ще раз записав.

Дійові особи

Микита Хрущов (ліворуч) і Фрол Козлов (праворуч) з космонавтами Павлом Поповичем і Андріяном Ніколаєвом на трибуні Мавзолею Леніна 18 серпня 1962  року після першого у світі групового польоту космічних кораблів «Восток-3» і «Восток-4».

КОЗЛОВ ФРОЛ РОМАНОВИЧ народився 5 серпня 1908 року. У 15