Читати книгу - "Метафізика"

Звичайно, слід також турбуватися про те, як потрібно висловлюватися щодо кожного предмета, але не більше ніж про те, як стоїть справа із самим предметом. Тому й тут, де з поняттями все зрозуміло, скажемо, що чимбутність властива насамперед [30] і в первинному значенні сутності, а потім уже всьому іншому, так само, як і стосовно щосності, — тобто не як чимбутність загалом, а якісна або кількісна чимбутність. Адже коли ми говоримо, що вони «є», то певно або через омонімію, або з додаванням якихось уточнень чи обмежень (подібно до того, як-от кажуть, що відомо про щось невідоме); хоча правильно сказати, що тут не йдеться ані про омонімію, [35] ані про єдине значення, а як-от у випадку, коли слово «медичний» застосовується до одного й того самого не тому, що означає одне й те саме, однак і не через омонімію. [1030b] [1] Так, ми говоримо про медичного пацієнта, медичну операцію та медичний інструмент через омонімію і через єдине значення, а через зв’язок з однією і тією самою діяльністю. Утім, немає ніякої різниці, яким із двох способів виражати свою думку, бо очевидно те, [5] що в первинному й прямому сенсі визначення і чимбутність стосуються сутностей. Тим не менше також вони подібним чином стосуються й інших речей, але не в первинному сенсі. Адже якщо ми це приймаємо, то не є необхідним, щоб мало визначення все, що має пояснення, а лише те, що має певне пояснення, а саме, якщо це є поясненням єдиного, але єдиного не в сенсі суцільності, як-от «Іліада», або того, що зібрано докупи, [10] а натомість якщо про нього говориться у всіх тих значеннях, в яких говориться про єдине. А про єдине говориться в тих самих значеннях, в яких говориться про суще. Суще ж означає в одному значенні щось «це», в другому — кількість, в третьому — якість. Тому і для «білої людини» може бути пояснення й визначення, але в іншому сенсі, ніж для білого і для сутності.

5

Якщо не вважати визначенням пояснення [15] через додавання того, що визначається до чогось іншого, то постає питання, чи може бути визначення для чогось не простого, а подвоєного. Адже такі властивості з необхідністю мають пояснюватися через додавання до іншого. Наприклад, є ніс і увігнутість, і є кирпатість, як називається те, що складається з них двох, оскільки одне міститься в іншому, причому і увігнутість, і кирпатість є побіжними властивостями носа, але самі [20] по собі. Це не так як біле властиве Каллію чи людині, тому що Каллій є білим і ще побіжно є людиною, а так, як чоловіча стать властива живій істоті, рівне — кількості і як усе те, про що говориться, що воно є властивим саме по собі. А таким є все те, що неможливо пояснити окремо від пояснення й імені того, властивістю чого воно є, [25] як-от біле без людини можливе, тоді як жіноча стать без живої істоти ні. Тож у таких властивостей або немає чимбутності та визначення, або, якщо є, то в іншому сенсі, як про це вже йшлося[88].

Ще одне питання постає щодо цих властивостей. Якщо кирпатий ніс й увігнутий ніс — одне й те саме, то одним і тим самим будуть кирпате й [20] увігнуте; якщо ж ні, то, позаяк неможливо говорити про кирпате без речі, властивістю якої воно є саме по собі (адже кирпате є увігнутість у носі), або не можна назвати ніс кирпатим, або двічі буде сказано одне й те саме: «ніс ніс увігнутий» (бо «ніс кирпатий» означатиме «ніс ніс увігнутий»); тому безглуздо говорити про [35] чимбутність щодо таких властивостей; інакше ж матимемо регрес у безконечність, адже у кирпатому носі міститиметься ще інший ніс.

[1031а] [1] Отже, зрозуміло, що визначення може мати лише сутність. Якщо ж його мають інші категорії, то необхідно, щоб воно було через додавання, наприклад, визначення певної якості і непарного, адже неможливе визначення непарного без згадки про число, як неможливе визначення жіночої статі без згадки про живу істоту (кажучи «через додавання», я маю на увазі в тих випадках, де доводиться двічі говорити одне й те саме, як у наведених прикладах). Якщо ж це вірно, то не матимуть визначення подвоєні поняття, наприклад, «непарне число»; але це лишається непоміченим через неточність пояснень. Якщо ж матимуть визначення і ці поняття та речі, то або в якийсь інший спосіб, або, як було вже сказано[89], визначення й чимбутність мають вживатися в багатьох значеннях. [10] Тоді в одному значенні ніщо не матиме ані визначення, ані чимбутності, окрім сутностей, натомість в іншому значенні можна говорити про визначення й чимбутність також щодо інших речей. Отже, зрозуміло, що визначення є пояснення чимбутності і що про чимбутність можна говорити або лише щодо сутностей, або переважно щодо них, у первинному і прямому значенні.

6

[15] Слід розглянути, чи є річ та її чимбутність одним і тим самим, чи вони є відмінними, оскільки це певним чином корисно для дослідження щодо сутності. Адже здається, що річ не є відмінною від своєї сутності, а про чимбутність кажуть, що вона є сутністю речі.

Стосовно речей, які приписуються як побіжні властивості, схоже, [20] що тут річ і її чимбутність є відмінними, наприклад, біла людина і буття білою людиною (адже якщо це одне й те саме, то також буття людиною і буття білою людиною одне й те саме; бо, як стверджують, одне й те саме людина і біла людина, тож і буття білою людиною і буття людиною одне й те саме; з іншого боку, немає необхідності в тому, щоб річ і її чимбутність були одним і тим самим у побіжних властивостей, [25] бо не в однаковий спосіб стають тотожними річ і чимбутність та чимбутність і сутність; утім, може здатися, що річ і сутність можуть бути тотожними за збігом, як, наприклад, буття білим і буття освіченим. Здається, втім, що це не так.)

Що ж до речей, про які говориться як про самі по собі, то чи необхідно, щоб річ і чимбутність були одним і тим самим? Наприклад,