Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 34

Від автора

Марія сиділа за написанням листа, як зайшла добре знайома дівчина.

 —Лідія ... - Прошипіла.

 —О, Маріє, рада тебе бачити.

—А би ти тільки знала,  як я рада. - їдко всміхнулась вона. - Що ти тут робиш?

—Мені треба побачитися з Владом. - відповіла посміхнувшись.

—І навіщо ж?

—Не твого розуму справа, -грубо сказала Лідія.

Марія відчула як почала закіпати, їй хотілось вцепитися  в волосся цієї нахаби, але, ні, не можна дозволити показати, що тебе заділи її слова.

—Не мого розуму, отже? -Марія встала і підійшла до неї настільки близько, що Лідія зробила декілька кроків назад.

—Мені треба поговорити з ним, чи ти не зрозуміла? -все ще впевнено відказувала вона.

—Звертайся до мене належним чином, перед тобою не дівчинка, перед тобою дружина володаря цієї території, на яку ти так намагаєшся заявити свої права, думала я не знаю?

 —Ти...Ти погань!

Лідія замахнулася щоб дати "суперниці" ляпас, але Марія перехопила її руку.

—Боже, ти настільки низько впала, мені противно, що такі як ти приїжджають сюди. Ти повія, і це не зміниться. 

Марія вказала рукою на двері.

–Прийом закінчено, іди в покої, а ще краще їдь з країни,  якого біса тобі тут сидіти?

Лідія мовчки вийшла, раунд приграно, але нічого, вона завдасть їй , що більшого бою.

Марія перевернула стіл, як тільки двері зачинилися. Але, о Господи,  через хвилину, вона знову почула стук.

—Та кого там ще?

Двері відчинилися,  перед нею стояв Аслан.

 — Маріє, що ти робиш?

 –Аслан? - подивилась на брата і зітхнула Марія, і сіла на ще не перекинутий стільчик. —Вирви тій язві язик.

—За що ти так, з тою бідолахою?

— Вона зовсім не бідолаха, приїхала сюди, щоб забрати мого чоловіка, а я не віддам його нікому!

— На вигляд так і не скажеш. -всміхнувся він.

Кімната княжни Ілони.

Дівчина перегортувала сторінки книжки, на дворі було пасмурно і починало темніти. Сюжет був не вартим уваги, звичайний роман.  Але Ілона, була з тих, хто точно доводив справу до кінця, ото ж, сторінка, дві, три. 

В кімнату, практично влетівши в двері, забіг Міхня, якому було нудно.

 —Юху, сестра, як поживаєш? — спитав хлопчик і підійшов ближче, — Ти читаєш? Цікаво.

Дівчина не звертала на нього уваги, тоді він висмикнув книгу з її рук і почав читати:

—"Принц наблизився до обличчя Емми, і почав ніжно вивчати її рот". Фу, сестра який у тебе жахливий смак, хто таке взагалі читає?

 — Віддай мою книгу, брате... - намагась спокійно говорити, але , вже була готова кричати.

 —А то що? -Міхня засміявся і кинув книгу на шафу.

 —Йой, що ти зробив? -крикнула вона і підбігла до шафи.

— Спробуй тепер дістати, - усміхнувся.

—Ах, ти дрібний засранець! - як тільки Ілона спробувала підійди до  хлопця, той відразу побіг коридором, знаючи, щом мама завжди знайде гарний аргумент:Ілоно, заспокойся, він же, ще маленький.

У той час повз кімнату, проходила Лідія і помітила як, дівчина, переступаючи з ноги на ногу, намагається дістати книгу.

 —Давай я допоможу, -ласкаво сказала і дістала книгу, — Ось тримай.

—Дякую, а ви хто? Я вас тут не бачила.

—Ем, ну як сказати...-задумалась вона, а потім все ж сказала, —Ми давно вже були знайомі з твоїм дядьком і матір'ю, я приїхала в гості. Не хочеш мені скласти компанію за чюванням? Розповіси мені тут про все, про свою родину, а ще про країну, про Валахію ходить багато чуток — спитала Лідія і поправила сукню.

 —Із задоволенням, але, мені здається, чи ми вже бачилися раніше? 

—Бачилися, колись маленькою ти приїздила до нас з дядьком і Марією, але це було вже зовсім давно.

—Ясно, - посміхнувшись коротко відповіла вона.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 43 44 45 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"