Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 35

Тим часом у Трансільванії.

Елізабет сиділа у кімнаті, державши сина на коліні і міцно притиснувши до себе. 

—Мамо, а куди ми поїдемо?

—Ми поїдемо до тата.

—До якого тата? 

—Альберт, мовчи,  будь ласка, не дай Господи, хтось почує.

— Гаразд... — тихо сказав хлопчик і встав з маминих рук, що зібрати трохи своїх іграшок, дерев'яних чоловічків та конячку.

Уже вранці вони відбули до Валахії...

                                                                               * * *

Леді Лідія легкою ходою,  зайшла до кімнати князя.

—Що ти тут робиш? - Закотив очі він і подивився в папір.

—Нічого, просто стало цікаво що ти робиш?

—Я просив тебе не приїжджати сюди, навіщо ти знову з'явилася в моїй оселі? Щоб псувати мої відносини з дружиною чи що, що? Твої спроби відбілити себе безгузді.

 – Ти вбив мого брата, і я маю право просити правосуддя.

 —Твій брат сам напав на нас, він був зрадником.

 —І що з того? Ти міг залишити його в живих. Але тепер у мене нема нікого, я одна, нема ні брата, ні чоловіка, ні дітей.

 — Якщо так узяти в тебе є двоє дітей, але ти сама віддала їх чоловікам, адже вони були без шлюбу... Ближче до суті, чого ти хочеш?

 —Я хочу побути тут. Владе, зрозумій, я не бпжпю нічого поганого, я хочу зберегти нашу дружбу, адже ти сам казав, що вваєаєш мене сестрою, то стань хоча б моїм другом - поклала руку на його плече.

Він задумався, і за декілька хвилин дав відповідь:

—Добре, я згоден. Ще щось?

— Аслан..Це брат Марії, так?

—Так, і в нього є кохана, — додав Влад і посміхнувся, зрозумівши наміри дівчини.  Посмішка з лиця Лідії не спала, але тепер їй потрібно було обміркувати хід своїх дій.

— Ясно... — вона вклонилася і вийшла.

Влад відволікся від паперів і пильно провів її поглядом, аж поки двері за її сукнею, не зачинилися.

 —Лютер! - промовив голосно князь і слуга зайшов у кімнату.

 —Слухаю вас - вклонився він.

—Бачив дівчину на вході?

 —Так, пане

—Чудово, хочу щоб ти простежив за нею, тільки так щоб ніхто не дізнався, а вона особливо.

— Як накажете, про все, що вона робить,  розповідати вам?

— Ні, тільки якщо щось цікаве та варте. І ще, передай Велі, щоб він збирався, хочу перевірити як роблять зброю та оглянути її.

                                                                  * * *

За годину обидва увійшли у велику кузню, там працювало близько 1000 чоловік. Для кожного було окреме розжарене вогнище і відро з водою.

Піт стікав по лобам робітників, адже в приміщенні було дуже спекотно, хоча і на вулиці почали бити морози,  близько -1 градусу. Влад та Велі зняли шуби і почали проходити біля робочих стійок.

—При якій температурі робите зброю? — спитав Влад, бо сам був уперше в такому місці.

 —Так щоб залізо стало м'яким  і працювати легко було - відповів чоловік і знову взявся за роботу.

Вони проходили ще, як побачили трьох чоловіків, котрі саме присіли відпочити від роботи.

 — Що не кажіть, а найгарніша зброя в мене - почав хвалитися перший.

 —Та ти що, а мені так не здається, я вважаю, що в мене. -відказав товариш.

 —Так, що ви сперечаєтеся, найкраще роблю я! — відповів третій.

Почалася сварка і Велі з Владом перебили їх.

—Що на стільки хороша зброя? -перепитав князь.

— Так, пане, я найкраще роблю, - кричав хтось серед бійки.

 —Не слухайте його, у мене краще!

—А ну заспокоїлися! -крикнув Велі, бачучи що князю почала набридати їх сварка.

Вони перестали битися і абияк розійшлися по різних кутках.

— Якщо так, несіть свою зброю, — сказав Влад.

—Як накажете. -Ті  принесли по одному мечу, і вручили їх князю.

Влад узяв їх і кожен з них ударив об стіну, уламки валялися на підлозі, а майстри дивилися на нього з витріщеними очима.

—Погано робите, ламається щось швидко. — усміхнувся Влад.

—Робота надто швидко зроблена. От якби я міг, зробив би інакше - сказав молодий хлопець, і обидва чоловіки перевели погляд на нього.

 —А ти не надто самовпевнений? -перевів на нього погляд Дракула.

—Ні - Усміхнувся йому у відповідь хлопчина.

—Ну добре, давай роби, тільки якщо не зробиш краще, я тебе страчу - посміхнувся Влад дивлячись йому в обличчя. Той взявся за роботу.

За годину зброя була готова. І як не дивно виявилося добрим, обидва навіть здивувалися колись не розбилося, а тільки погнулося від ударів.

—Що ж, молодець. Звати то тебе як? - сказав князь, і хлопчисько задерши голову від похвали відповів.

—Георге.

—Добре, будеш придворним ковалем у мене, Георге.

Той усміхнувся і справді зрадів такому успіху, потрапити до палацу мріє кожен

—Робота надто швидко зроблена. От якби я міг, зробив би інакше — сказав інший молодий хлопець, і обидва чоловіки перевели погляд на нього.

—Я можу глянути і на твою майстерність... - всміхнувшись відповів князь.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 44 45 46 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"