Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

— Це щось пов'язане з Аріель? - запитала вона, і по виразу її обличчя стало зрозуміло, що вона стурбована.

— Так. Що ти знаєш?

Евелін звузила очі, і я помітив у них блиск роздратування.

— Лише те, що ти повний придурок! - сказала вона, і я відчув, як в мені спалахнуло від обурення.

— Перейди до суті! - кинув я, зібравши все своє терпіння.

— Не знаю, що ти там накоїв, але ти образив її, - холодно відповіла вона, схрестивши руки на грудях. — Вона була сама не своя, коли ночувала у мене на вихідних. Ти взагалі знаєш, що вона плакала? Нічого не пояснила, але я бачила, що це через тебе.

Я стиснув зуби, усвідомлюючи, що вона говорить про проблему, яку я вже встиг вирішити. Чорт. Евелін нічого не знала про те, що сталося зараз. Не попрощавшись, я попрямував у сімейний офіс, щоб зустрітись із дядьком. Якщо у когось і була повна картина всього, що відбувалося, то це точно був мій дядько. Він завжди тримав руку на пульсі справ і знав про кожну деталь, навіть якщо сам був у тіні. І якщо Девід дійсно вляпався в щось серйозне, мій дядько обов’язково був у курсі.

У офісі було тихо, як завжди, коли я зайшов, і лише кілька співробітників переглядали документи та занотовували щось у свої ноутбуки. Я швидко пройшов повз них і попрямував прямо до кабінету дядька. Постукав і, не чекаючи відповіді, увійшов усередину.

Він підняв погляд від паперів і подивився на мене поверх окулярів, його обличчя залишалося непроникним.

— Лео, радий бачити, що ти не втрачаєш часу, - сухо сказав він, відсунувши документи вбік.

— Я тут не для вітання, - різко відповів я, сідаючи навпроти. — Мені потрібно знати, що саме відбувається з Девідом.

Дядько подивився на мене з ледь помітною усмішкою, але ця усмішка швидше свідчила про його звичне терпіння, а не про радість.

— Девід… - він вимовив це ім’я з відтінком зневаги. — Здається, його авантюри привели його до закономірного кінця. Проблеми з шахрайством, підробленими документами, кредитні махінації… І це лише поверхня.

— Ти причетний до цього? - запитав я, стискаючи кулаки.

Дядько відкинувся на спинку крісла, його погляд був холодним і непохитним.
— Якби я справді був причетний до цього, вже закінчилось би набагато гірше, ти і сам це знаєш. Схоже, він звʼязався з не тими людьми.

— Чорт! - випалив я, різко встаючи зі стільця.

Дядько примружився, і його погляд набув хитрого відтінку.

— У чому проблема? Це все через ту дівчину? Аріель, здається, так її звати?

Я завмер, відчувши, як слова дядька обпекли мене. Останнє, чого я хотів, — щоб він знав про неї більше, ніж потрібно. Ще кілька місяців тому я й сам думав використати її у своїх планах проти Девіда, вона була просто черговим пішаком у грі. Але зараз…

Зараз усе змінилося. Вона вже не була для мене частиною плану. Аріель стала тією, яку я хотів захищати, тією, що належить тільки мені.

— Вона не має значення, занадто швидко набридла, — сказав я, намагаючись відвернути його увагу від Аріель, відвести його думки подалі від мого Янгола. Я знав, що в його руках будь-яка інформація може перетворитися на зброю, і останнє, чого я хотів, — щоб він запідозрив мою справжню прихильність до неї.

Дядько кивнув, задоволений відповіддю, і схилився вперед, його обличчя стало ще більш серйозним.

— Це добре, - сказав він холодно, — враховуючи, у що їх втягнув Девід та його махінації. Подібний баласт тобі точно не потрібен.

Моєму обличчю вдалося зберегти спокій, але всередині все закипіло.

— Про що ти? - різко запитав я, намагаючись приховати тривогу за звичним тоном.

Дядько злегка усміхнувся, ніби передбачив моє питання, і видихнув, наче пояснював щось очевидне:

— Девід мав борги, величезні борги, і виявився в глухому куті. Але замість того щоб зупинитися, він втягнув у свої схеми інші імена… наприклад, її матір. Оформлені кредити, фальшиві документи — матері Аріель загрожує пряма причетність, оскільки більша частина підроблених активів оформлена на її ім’я.

Я відчув, як холодна лють почала розливатися по всьому тілу. Девід не просто ризикував собою, він обрав Аріель та її матір як захистний механізм для своїх махінацій. І тепер, якби все вийшло назовні, вона могла б стати жертвою наслідків його дій.

— І що саме їй загрожує? - промовив я, намагаючись тримати голос рівним, хоча всередині все кипіло.

Дядько відкинувся на спинку крісла, його погляд був гострим, а голос — холодним.

— Як мінімум, допити і перевірки. І як максимум? - він зробив паузу, навмисне розтягуючи слова. — Ув'язнення для її матері, якщо вона не виплатить борги Девіда, а це, зрозуміло, неможливо. Він підставив її, Лео. Усе оформлене на її ім’я. І я певен, що він чудово розумів, що робить, коли втягував її в це.

Від його слів мене охопила холодна лють. Девід. Цей виродок, якого я ненавидів роками, тепер виявився досить підлим, щоб втягнути в це матір Аріель, зробивши її ціллю для тих, кому він був винен. Він не лише обманув її, а й кинув напризволяще, знаючи, що вона не зможе вибратися з цього самотужки.