Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

Натиснувши "відправити", я зробила глибокий вдих. Серце калатало швидше, ніж зазвичай. Олег нічого не підозрює, а я хотіла, щоб цей вечір став особливим.

Зайшовши на кухню, я взялася за приготування. Щось смачне, щось домашнє, щось, що запам’ятається. Вибрала стейк із овочами, зробила ніжний соус і навіть вирішила спекти щось на десерт.

Поки все готувалося, я погладила Макса, який крутився біля ніг, ніби відчував мій хвилювання.

— Ну що, котику, скоро тато прийде, і ми йому скажемо, що він…

Я зупинилася на пів слові й усміхнулася. Ще кілька годин — і Олег дізнається, що його життя зміниться назавжди.

Я почула, як відчинилися вхідні двері й грюкнули ключі на поличку. Серце затріпотіло від хвилювання.

— Настю, я вдома! — пролунав голос Олега.

Я стояла на кухні, намагаючись упоратися з хвилею емоцій. Вечеря була готова, стіл накритий, а всередині мене вирувало очікування.

— Я тут, — відгукнулася я, стискаючи в руках кухоль із чаєм.

Кроки стали ближчими. Олег зайшов на кухню, зняв піджак і пильно подивився на мене.

Він різко відсунув стілець і сів за стіл, важко зітхнувши.

— Що сталося? — запитала я, відклавши кухоль.

Він потер обличчя, а потім подивився на мене поглядом, у якому читалися злість й роздратування.

— Може ти поясниш, бо вірити в побачите мені дуже не хочеться, — пробурчав він.

Я спантеличено дивлюся на нього, не розуміючи, що він має на увазі.

— Що пояснити? — насторожено запитую.

Олег розблоковує телефон, кілька секунд щось шукає, а потім розвертає екран до мене.

— Це що таке, Настю?

На фото я. І той чоловік… Чоловік, який випадково на мене налетів. Той, що раптово поцілував. Знімок зроблено в той самий момент.

Я відчуваю, як кров відливає від обличчя. Це якась дурниця! Як таке взагалі могло статися?

— Олег, це зовсім не те, що ти думаєш!

— А що це? — його голос рівний, але в очах небезпечний холод. — Чого я не знаю?

— Це просто випадковість! — гаряче кажу я, намагаючись не панікувати. — Він буквально вибіг на мене з-за рогу, і я навіть не встигла отямитися, як він…

— Поцілував тебе? — Олег стискає телефон у руці, а в голосі звучить злість.

— Я сама в шоці! — відчайдушно пояснюю. — Я його навіть не знаю! Просто якийсь божевільний… Я одразу втекла!

Олег зводить на мене погляд, у якому змішалися підозра і злість.

Олег різко відштовхує мою руку.

— Це просто якась дурна відмазка! — кричить він, очі палають гнівом. — Ти справді нічого кращого не могла придумати? "Він просто вибіг на мене і поцілував"? Ти серйозно?!

У мене пересихає в горлі, серце калатає.

— Але ж це правда, Олеже… — голос мій тремтить, я намагаюся знайти в його очах хоча б тінь довіри. — Я навіть не знаю, як це сталося.

— О, то тепер ти ще й не знаєш?! — він нервово сміється, зло кидає телефон на стіл. — А якщо я скажу, що бачив відео? Що тоді?

Я відчуваю, як холоне все всередині.

— Відео?

— Так, Настю, відео! — він грюкає кулаком по столу. — Тебе хтось знімав. І тепер я, мов останній ідіот, дивлюся, як мою наречену цілує якийсь незнайомий тип! І ти хочеш, щоб я в це не вірив?!

Я заплющую очі, намагаючись зібратися з думками.

— Олеже, послухай…

— Ні, це ти послухай! — його голос стає ще жорсткішим. — Як мені після цього тобі довіряти? Як мені повірити, що це випадковість, а не те, що ти мені просто щось не договорюєш?!

Склянка розбивається об стіну, уламки зі дзвінким звуком розлітаються по підлозі. Я здригаюся, сльози вже неконтрольовано течуть по щоках.

— Олеже, будь ласка… Я ніколи не зрадила б тебе, — шепочу крізь сльози, але він навіть не дивиться на мене.

Він ходить кухнею взад-вперед, стискаючи руки в кулаки, а потім різко зупиняється й дивиться на мене. Його очі темні від злості та болю.

— Я не знаю, що мені робити, Настю. Не знаю, чи можу тепер тобі вірити…

Його слова пронизують мене, як лезо. Я роблю крок до нього, простягаю руку, але він відступає.

— Я кохаю тебе, Олеже… — голос зривається, я ледь дихаю від цього напруження.

Він мовчить. Просто стоїть і дивиться на мене, а потім різко розвертається і виходить з кухні, залишаючи мене серед уламків і своїх важких слів.