Читати книгу - "Хранителька темряви, Поліна Ташань"

Люсі відчула приємне тепло від цих слів, але не дозволила цьому показатися на обличчі й натомість перемкнула увагу на стрілу. Вона обертала її над рукою, скеровуючи рухами пальців, і готувалася до нового запуску.

— І все ж таки спробуй підключити уяву. Можливо, трішки віри допоможе, — промовив Арон тихо, як вітер, що шарудів верхівками засніжених сосен у лісі.

Нічого не відповівши, Люсі, однак, прислухалася. Згадала, як стріляють з лука гвардійці, як наконечник розсікає повітря й, зрештою, врізається у мішень. Це здавалося таким легким, то чому ж має бути важче для неї? Потрібно просто дати більше енергії.

Зосередившись на цій думці, Люсі ледве крутнула рукою — і стріла швидко полетіла вперед, злегка вигнувшись траєкторію, та влучила прямісінько в ціль. Від подиву її погляд заціпеніло втупився в мішень. Їй не вірилося, але в неї справді вийшло.

— Спрацювало, — прошепотів Арон з-за її спини, злегка нахилившись над вухом.

Люсі, зашарівшись від несподіванки, відійшла вперед й обернулася до нього обличчям.

— Виходить, дякую, — ледь чутно кинула вона, намагаючись не відводити очей.

— Нема за що. — Арон стенув плечима і, коли Люсі пішла забирати мішень, наздоганяючи її, повів: — Щодо моєї пропозиції. Дня на роздуми вистачило?

— Я не проти допомогти.

Вона зняла мішень із гілки та повернула голову до нього.

— Гаразд, то що я винен в обмін?

Довго не роздумуючи, щоб не передумати, Люсі відповіла:

— Хочу кімнату в палаці, з усіма зручностями, і гроші. Це не занадто зухвало?

Він повів очима, розмірковуючи.

— Ні, але це треба якось пояснити. Як щодо посади радника? Ті ж самі умови, але офіційна робота, і в інших не буде питань.

Думка про політичні інтриги королівства її зовсім не захоплювала, але, очевидно, варіант просто жити за кошти короля й нічого не робити — нездійсненна мрія.

— Згода, — кивнула Люсі й зручніше обхопила мішень руками, пригорнувши до живота.

— От і славно. Домовилися, — з усмішкою відповів він і, передбачаючи її дії, додав: — На добраніч, фантоме.

Люсі й сама усміхнулася, а потім, обгорнувшись тінями, зникла в нічній темряві.

Нарешті розділ про Люсі! Сумували? Я так. Напишіть у коментарях, за ким вам цікавіше спостерігати: за Люсі чи Анабель? Залюбки почитаю ваші відповіді :)