Читати книгу - "Таргани"

— Що ви робили після того, як, за вашими словами, провели посла на паркінг?

Брекке пояснив, що повернувся назад в офіс, працював із паперами приблизно до півночі, а потім викликав таксі й поїхав додому. Харрі запитав, чи не заходив до нього хто-небудь, чи, може, дзвонив, у той час як він перебував у своєму офісі, і на це Брекке відповів, що ніхто не може ввійти в офіс без перепустки й що він відключив усі телефони, щоб спокійно попрацювати: він звичайно так робить, займаючись паперами.

— Отже, ніхто не може підтвердити ваше алібі? Ніхто, наприклад, не бачив, як ви повернулися додому?

— Мене бачив у будинку Бен, охоронець Бен. Може, він згадає. Звичайно він зауважує, коли я повертаюся додому пізно й у костюмі.

— Охоронець бачив вас у будинку близько півночі, це все?

Брекке знову задумався.

— Боюся, що все.

— Гаразд, — вимовив Харрі. — Тепер цим займуться інші. Не хочете кави? Або хоча б води?

— Ні, спасибі.

Харрі встав, збираючись іти.

— Харрі!

Він обернувся:

— Краще називайте мене Холе. Або інспектор.

— Гаразд. У мене що, неприємності? — запитав Брекке норвезькою.

Харрі примружив око. Брекке мав жалюгідний вигляд, він був схожий на зібгане крісло-мішок фірми «Сакко».

— На вашому місці я подзвонив би адвокатові.

— Я зрозумів. Спасибі.

Харрі зупинився у дверях.

— До речі, що з обіцянкою, яку ви дали послові на підземному паркінгу? Ви її дотримали?

Брекке винувато усміхнувся у відповідь.

— Я збирався розповісти про це Хільде, тобто… я думав, що зобов’язаний це зробити. Але коли я довідався, що посол мертвий… так, він був дивним, і я вирішив для себе, що тепер я просто мушу виконати цю обіцянку. Тим більше що вона вже не має ніякого практичного значення.

— Хвилиночку, я ввімкну гучний зв’язок.

— Алло!

— Ми слухаємо тебе, Харрі.

Б’ярне Мьоллер, Даґфінн Торхус і голова Управління поліції мовчки вислухали доповідь Харрі по телефону.

Потім слово взяв Торхус.

— Отже, у нас є норвежець, що сидить під вартою за підозрою у вбивстві. Питання таке: як довго нам удасться приховувати цю справу?

Голова поліції кашлянула.

— Поліція може спокійно займатися пошуками вбивці — преса про вбивство ще не знає. Я потім їм подзвоню. Думаю, у нас є кілька днів, що важливо на випадок, якщо цей Брекке тут ні до чого. Якщо тайці будуть змушені його відпустити, вони захочуть, щоб ніхто не довідався про арешт.

— Харрі, ти мене чуєш? — запитав Мьоллер.

Пролунав якийсь шум у слухавці, Мьоллер зрозумів його як знак згоди.

— Цей хлопець винний, Харрі? Він убивця?

Знову виник шум, і Мьоллер підняв іншу слухавку — телефону голови поліції.

— Що ти сказав, Харрі? Саме так. Добре, ми тут це обговоримо. Будемо підтримувати з тобою контакт.

Він поклав трубку.

Що він сказав?

— Що не знає.

Додому Харрі повернувся пізно. У «Ле Бушероні» було повно народу, так що він повечеряв у Патпонгу на Четвертій Сой, на вулиці геїв. Коли він розправлявся з гарячим, до його столика підійшов чоловік і чемно поцікавився, чи не бажає Харрі провести з ним час. Харрі похитав головою, і той відразу ж ретирувався.

Харрі піднявся на п’ятий поверх. Навкруги ні душі, світло в басейні було вимкнено. Він стяг із себе одяг і пірнув. Вода прийняла його в прохолодні обійми. Він плив, відчуваючи її опір. Руна казала, що жоден басейн не схожий на інший, вода скрізь особлива, за своєю консистенцією, духом і кольором. Цей басейн пахне ваніллю, казала вона. Вода солодка й трохи грузька. Він вдихнув глибше, але відчув тільки запах хлорки й Бангкока. Перевернувшись на спину, він закрив очі. Від звуку власного видиху у воду виникало почуття, що ти замкнений у тісній кімнаті. Він відкрив очі. В одній із квартир згасло світло. У зоряному небі повільно плив супутник. Удалині заторохтів мотоцикл із несправним глушником. Погляд Харрі знову зупинився на вікнах квартири. Він порахував поверх. І ледь не захлинувся. Світло щойно згасло в його власній квартирі.

Харрі хутко вискочив із басейну, натягнув штани й оглянувся навколо, марно намагаючись знайти хоч якийсь предмет замість зброї. Схопивши сачок, притулений до стіни, він одним махом здолав кілька метрів до ліфта й натиснув на кнопку виклику. Двері ліфта відкрилися, Харрі влетів усередину й відразу відчув слабкий запах карі. На мить він відключився, а коли отямився, то вже лежав на спині, на холодній кам’яній підлозі. Удар прийшовся прямо йому в чоло. Над ним схилилася чиясь туша, і відразу стало ясно, що шанси не на його користь. Харрі вдарив супротивника по колінах сачком із басейну, але легкий алюміній не заподіяв громилі особливої шкоди. Харрі вдалося увернутися, і він піднявся на коліна, однак черговий удар прийшовся в плече, так що він ледь не закрутився вовчком. Заболіла спина, зате підскочив адреналін, і Харрі, знову піднявшись, заревів від болю. При світлі з розкритого ліфта він розгледів кіску, що танцювала на голеній голові, і занесений кулак, що влучив йому прямо в око, так що він відлетів назад до басейну. Туша рвонулася слідом за ним, і Харрі зробив фінт лівою рукою, а потім урізав правою туди, де мало бути обличчя ворога. Здавалося, він ударив по граніту, і болючіше було йому самому. Харрі відскочив, відхиливши голову вбік; кулак пронісся мимо, і всередині похололо від страху. Харрі намацав свій ремінь, наручники, відстебнув їх і просунув пальці усередину. Чекаючи, поки тіло буде до нього ближче, він розрахував, щоб не отримати аперкот, і пригнув голову. А потім розвернувся всім корпусом й у шаленстві розпачу двинув кісточками пальців, захищеними наручниками, просто в темряву, де мали бути плоть і кістки ворога. Потім урізав знову й відчув, як залізо прорвало шкіру. По його пальцях заструменіла тепла кров: так і не зрозумівши, його це кров чи супротивника, він підняв кулак, щоб ударити ще раз, відчуваючи жах від того, що ворог як і раніше тримається на ногах. І тут почув неголосний хрипкий сміх. Йому на голову обрушився повновагий бетон, темрява навколо зробилася ще чорнішою, і не стало ні гори, ні долу.

Розділ 29

Отямився Харрі у воді, мимоволі вдихнув, і тієї ж миті його потягло на дно. Він спробував розібратися, у чому справа, але це йому не вдалося. Вода підсилила металевий гуркіт, а рука, що тримала його, раптом послабилась. Він відкрив очі, все навколо стало бірюзовим, ноги його намацали плитку басейну. Відіпхнувшись, Харрі почав було підніматися