Читати книгу - "Повторення пройденого"

— Ой, ходімо спочатку вимиємо руки. А то я тебе ще дужче забрудню, — запропонувала дівчинка.

— Здається, ми це вже проходили, — невесело посміхнувся Антон.

Вони подались до школи. Біля входу як завжди сидів охоронець. Прапори і бюст вождя зникли, а на стіну знову повернулася сцена з «Руслана й Людмили». У дітей було таке відчуття, ніби вони після довгих мандрів повернулися додому.

Не встигли вони дійти до кінця коридору, як їм назустріч показалася Алевтина Вікторівна. Їхня класна керівниця знову постаріла і набралася тіла. Побачивши дітей, вона здивовано втупилася в них поверх окулярів.

— Це що таке! Чому в такому вигляді? Єрмак, ти що, побився?

Відповідь на це питання була така очевидна, що Антон визнав за краще не відповідати. Неприємності тривали. Несподівано йому на допомогу прийшла Настя.

— Він мене від чужих хлопчаків захистив, — випалила вона.

Брехня злетіла з язика легко і невимушено. Настя сама собі здивувалася. Правду кажуть, з ким поведешся…

Алевтина Вікторівна полагідніла:

— А ти, виявляється, лицар! Я й не знала…

Антон скромно промовчав, а вчителька розпорядилася:

— Піди вмивайся, а потім швидко на урок.

— Як? Хіба уроки ще не закінчилися? — сторопів Антон.

— Що значить — закінчилися? А фізкультура, по-твоєму, не урок? Те, що ти зробив гарний вчинок, тебе не звільняє. Настю, прослідкуй, щоб твій захисник не втік. Я перевірю!

Провівши вчительку поглядом, діти понуро попленталися у бік спортзалу.

— Оце облом! — сказав Антон.

— Не те слово.

— А може, нам все-таки махнути додому? — не дуже впевнено запропонував він, але Настя похитала головою.

— Ти що, Алевтину не знаєш! Вона точно прийде перевіряти. Думаєш, мені не влом на фізру йти? Давай хоч у буфет зайдемо.

Зазвичай двері їдальні були гостинно розчинені, але саме цього разу за законом підлості буфет був закритий на санітарну годину.

— І тут, і там — фіг вам, — похмуро зауважив Антон. — Чуєш, я читав, якась тітка-йог вісім років без їжі живе. А ми з тобою більше півстоліття: двадцять п'ять туди і двадцять п'ять назад. Прикинь, прикол!

Настя похитала головою.

— Ти невиправний. У тебе тільки приколи в голові. Ти хоч іноді можеш бути серйозним?

Кинута мимохідь фраза змусила Антона згадати Толика і подумати про те, як він дивитиметься в очі вчителю історії. Антон знав, що все життя винитиме себе в тому, що зробив його калікою. Але минулого не повернеш.

Навпроти буфета вишикувалися в ряд умивальники. Антон сполоснув обличчя холодною водою, а Настя допомогла йому почистити одяг. Не можна сказати, що після цього вигляд у Антона став бездоганним, але вибору в них не залишалося. Алевтина Вікторівна не кидала слів на вітер. Вони знали, якщо вона побачить, що їх немає, їм це так не минеться.

Антон прочинив двері спортзалу, і на очі йому потрапив Федос, що безпорадно висів у низу каната.

— Що ти висиш, як мішок! Підтягнися. Перехопи канат. Допомагай собі ногами, якщо руки слабкі,— почули діти голос учителя.

Антон з Настею несміливо увійшли до залу. Фізрук обернувся, і вони з подивом упізнали в ньому колишнього історика.

— Толь Іванович? — здивовано вимовив Антон.

Фізкультурник окинув їх строгим поглядом.

— А вас де носило? Єрмак, ти з ким побився?

Антон судорожно ковтнув слину. Красномовство зрадило його вдруге в житті, і він недоладно пробелькотів:

— Я… це… там… загалом…

— Це у тебе після бійки контузія? — пожартував з нього Анатолій Іванович.

Антон машинально кивнув, а потім, похопившись, заперечно похитав головою.

— А він гальмо, — докинув Федос, задоволений, що увага переключилася з нього на Антона.

Його репліка подіяла на Антона, як розряд електричного струму при реанімації. Заціпеніння відразу де й ділося, і Антон швидко відрізав у бік Федосєєва:

— На вбогих і хворих не ображаюся.

— Досить базікати, — обірвав їхню сварку Анатолій Іванович. — До речі, чому без форми?

— Я забула, — ледь чутно промовила Настя.

— А я розклад переплутав, — миттю викрутився Антон.

— Сідайте на лавку штрафників, а після уроків залишитеся підмітати зал.

— Увесь зал? Він же великий! — вирвалося у Антона.

— Нічого, зате пам'ять прочиститься, що треба форму носити.