Читати книгу - "Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зять:
– Мамо, чому ви відмовили квартирантові? Він вчасно платив?
Теща:
– Коли людина увесь час затуляє замкову шпару – це підозріло!
– Доню, сусіди кажуть, що ви вчора з чоловіком голосно сварилися…
– Неправда! Чого тільки люди не вигадають… Ми вже тиждень не розмовляємо!
– Я, Іване, три мови знаю!
– Та ну? Брешеш!
– Українську…
– А ще?
– А ще мову жінки і мову тещі!
– Моя Ганя, коли свариться з чоловіком, відправляє дітей на вулицю погуляти!
– Так, так… У ваших онуків такий здоровий вигляд.
– Люди як автомобілі… Мчать по шосе Життя назустріч один одному… Буває, хтось когось зачепить, пошкрябає, зіб'є в кювет…
– Ага. Моя теща – броньований автомобіль.
– Що це ти, Василю, побитий?
– Та, оце на тому тижні теща померла… Ми з її сином спадок ділили… Я отримав свою частку…
– Мамо, тільки шість днів пройшло, як ми з Іваном побралися, а він вже пішов спати на сінник!
– Не переймайся, доню! Навіть Господь сьомого дня відпочивав після трудів праведних.
– Мамо! У мого Петра є коханка!
– Та звідки ти знаєш, доню? Ніяких же доказів.
– Ага! У нього в автомобілі на передньому сидінні прив'язний ремінь безпеки розрахований не на мою фігуру!
– Жінка й теща як нароблять дурниць яких, так перші ж і сміються.
– Весело живеш, друже!
– Що ж ти, Василю, кожного дня п'єш? – запитує теща.
– Як не пити – ваша Галя кожного дня гризе!..
– Галю, чому ти кожного дня Василя свариш?
– Як же мені, мамо, не сваритися, якщо він кожного дня п'є?!
Теща:
– Синку, що ж ти так п'єш?!
Зять:
– Я взагалі не п'ю! Може, тільки коли п'яному хто в рота силою наллє…
Теща до зятя:
– Я ж тебе просила два гвіздки в стінку забити!
– Так я он забив!
– Красно дякую! А куди я тепер праску буду вмикати?!
– Микито, давай поміняємося жінками…
– І тещами?
– Запам'ятай, – навчає бабуся онучку, – у кожної жінки в житті повинна бути лише одна велика любов!
– А хто був твоєю великою любов'ю?
– Моряки…
– Ви вірите в потойбічне життя? – запитує начальник у підлеглого.
– Не зрозумів?…
– Теща, на похорон якої ви їздили минулого тижня, просить вас до телефону…
– Донечко, цей хлопець сирота, до того ще й кривий. Не йди за нього заміж!
– А мені не потрібен красень!
– Я не про те. Пожалій хлопця, йому вже й так дісталося від життя.
Теща:
– Ти ж знаєш, синку, чого хоче жінка, того хоче Бог!
Зять:
– Мамо, невже Бог хоче хутро, парфуми і нові чобітки?!
Бабця – онучці:
– У мої часи дівчата ще вміли червоніти!
– Уявляю, що вам говорили хлопці!
Літо. Село. Сидять дві баби на призьбі. По вулиці проходить військовий підрозділ. Одна бабця каже другій:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
