Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Щоб, доріг сходивши безліч, У земнім спочити лоні. Я тобі скоріше вдячний, Ніж ображений: дорогу До останнього притулку Ти мені вказав коротку.

Король

Ти на титули й маєтність Вже не маєш права. Отже, Ти – мій раб тепер, Фернандо, Я віднині – твій володар. Тож скажи, чому Сеуту Ти віддати нам не хочеш?

Дон Фернандо

Не моя вона, а Божа.

Король

Чи ж коритися сеньйору Не велить тобі смирення? Тож мені без перекорів Ти Сеуту здати мусиш.

Дон Фернандо

Небо вчить раба покори У богоугодних справах. Та коли на ниций злочин Пан раба свого штовхає, Той чинити мусить опір.

Король

Смерть тобі!

Дон Фернандо

Життя знайду в ній.

Король

Святкувати перемогу Буду я: живцем сконаєш.

Фернандо

Все терпіння переборе.

Король