Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Дикі звірі, гори й доли, — Знайте всі, що перед вами Принц стійкий, який сьогодні У безмірному стражданні Звеличає справу Божу. Бо якби в усій Сеуті Не було церков ніколи, Крім одного тільки храму Богородиці Святої, І ім’я це осквернити Намагався лютий ворог, — Я й тоді життя віддав би Тисячу разів охоче.

Король

О невдячний, недостойний Милостей, якими сповна Ти у Фесі користався! Ти мені відмовив щойно В тім, чого найбільше прагну? Ти ж, немов у власнім домі, Жив у Фесі, то хіба ти Знаєш, що таке неволя? Та оскільки сам назвався Ти моїм рабом сьогодні, Хай твій брат і люди бачать, Як я поведусь з тобою: Мов раба, тебе я змушу Цілувати пану ноги.

Дон Енріке

Жах який!

Мулей

Яке нещастя!

Дон Енріке

Бідний брат!

Дон Хуан

Яка скорбота!

Король

Ти мій раб тепер.

Дон Фернандо

Це правда, Та не тішся цим, королю, Бо приходить в світ людина На одну лиш мить для того,