Читати книгу - "Королівство шахраїв"

— Творці мають справу з твердими субстанціями, — нагадав Джаспер. — Метал, скло, тканини. Це нагадує роботу Корпуснійців.

«Досі говорить так, наче він не один із них», — зауважила Мара. Усі вони знали, що Джаспер був Творець; у безладі, що супроводжував їхню втечу з Льодового Двору, навіть Кувей про це дізнався. Проте Джаспер рідко визнавав свою силу. Та й дівчина вважала, що він може поводитися зі своїм секретом так, як йому заманеться.

— Краяльники стирають межу між Корпуснійцями і Творцями, — пояснила Ніна. — У Равці я мала вчительку, Женю Сафіну. Вона могла б стати Серцетлумачницею або Творцем, якби захотіла, але натомість стала видатною Краяльницею. Робота, яку ви описуєте, насправді просто передові методи краяння.

Інеж не могла цього збагнути.

— Але ви кажете, що бачили чоловіка з крилами, якимось чином пересадженими йому на спину?

— Ні, вони були механічні. Такий собі металевий каркас і, напевно, брезент. Але це значно складніше, ніж просто пара крил, приплюснута комусь між лопаток. Потрібно під’єднати мускулатуру, зробити кістки порожнистими, щоб знизити вагу тіла, потім якось компенсувати кістковий мозок, можливо, взагалі замінити чимось скелет. Рівень складності...

— Парем, — промовив Матаяс, його бліді біляві брови насупилися. — Творець під дією парем може впоратися з таким кроєм.

Ніна відсунулася від столу.

— Торговельна Рада ніяк не реагуватиме на шуанську атаку? — поцікавилася вона в Каза. — Невже вони просто дозволять комусь прибути в Керч, пританцьовуючи, і заходитися підривати все довкола й викрадати людей?

— Сумніваюся, що Рада діятиме, — зізнався Бреккер. — Попри те що шуанці, які вас атакували, були вбрані у форму, уряд Шу Хану, імовірно, заперечуватиме, що йому щось відомо про напад.

— Тож їм це просто зійде з рук?

— Може, і ні, — озвався Каз. — Сьогодні я провів трохи часу, збираючи в гаванях інформацію. Що сталося з тими двома шуанськими військовими кораблями? Рада Потоків висушила їхній док.

Джасперові черевики зіслизнули зі столу й загупали підлогою.

— Що?

— Вони відтягли назад течію. Усі потоки. Скористалися морем, щоб висікти новий острів, на березі якого опинилися обидва військові кораблі. Ви можете просто з гавані побачити, як вони лежать на боці, а вітрила тріпотять у багнюці.

— Демонстрація сили, — здогадався Матаяс.

— Від імені Гриші чи міста? — поцікавився Джаспер.

Каз здвигнув плечима.

— Хтозна. Проте це може змусити шуанців обачніше ставитися до полювання на вулицях Кеттердама.

— Рада Потоків може нам допомогти? — запитав Вілан. — Якщо їм відомо про парем, вони мусять перейматися тим, що станеться, якщо наркотик потрапить до рук не тих людей.

— Як ти їх знайдеш? — із гіркотою в голосі поцікавилася Ніна. — Ніхто не знає, хто саме входить до Ради Потоків, ніхто ніколи не бачив, як вони приходять чи йдуть зі своїх вартових веж. — Інеж замислилася, чи не намагалася Ніна дістати допомогу від Потоковиків, коли вперше приїхала до Кеттердама, — шістнадцятирічна гришниця, відірвана від своєї країни, без друзів, у незнайомому місті. — Шуанці не завжди залишатимуться заляканими. Вони мали причину для створення цих солдатів.

— Це була слушна думка, якщо замислитися, — погодився Каз. — Шуанці довели до максимуму свої ресурси. Гриші, залежні від парем, довго не живуть, тому шуанці знайшли інший спосіб скористатися їхньою силою.

Матаяс похитав головою.

— Невмирущі солдати, які переживуть своїх творців.

Джаспер потер рота рукою.

— І які можуть вийти на вулицю й уполювати ще більше гришників. Присягаюся перед Святими, один із них знайшов нас за запахом.

— Хіба таке взагалі можливо? — налякано запитала Інеж.

— Я ніколи не чула, щоб Гриші мали особливий запах, — втрутилася Ніна, — проте, гадаю, це можливо. Якщо нюхові рецептори солдатів були вдосконалені... Можливо, це запах, якого не помічають звичайні люди.

— Думаю, це був не перший напад, — озвався Джаспер. — Вілане, пам’ятаєш, яким наляканим був той Верескун у залі рідкісних книг? А як щодо торговельного корабля, про який нам розповідав Ротті?

Каз кивнув.

— Його розірвало на шматки, кілька моряків були знайдені мертвими. Тоді вважали, що Верескун з екіпажу міг розлютитися і втекти, не виплативши свій контракт. Але, можливо, він не просто зник. Можливо, його взяли в полон. Він був один із гришників Радника Уда.

— Еміль Ретвенко, — збагнула Ніна.

— Він. Ти його знала?

— Я знала про нього. Більшість гришників у Кеттердамі знають одне про одного. Ми поширюємо інформацію та намагаємося приглядати одне за одним. Щуанці мусять мати тут шпигунів, якщо вони точно знали, де шукати кожного з нас. Інші гришники... — Ніна підвелася і схопилася за спинку свого стільця, наче через різкий рух відчула запаморочення.

Інеж і Матаяс підскочили тієї ж миті.

— З тобою все гаразд? — запитала Мара.

— Блискуче, — з непереконливою посмішкою запевнила Ніна. — Але якщо інші кеттердамські гришники в небезпеці...

— То що ти збираєшся робити? — перервав її Джаспер, а Інеж здивувалася грубості в його голосі. — Тобі пощастило вижити після всього, що сьогодні сталося. Ті шуанські солдати можуть унюхати нас, Ніно. — Він повернувся до Кувея. — Твій батько уможливив це.

— Агов, — утрутився Вілан, — охолонь.

— Охолонути? Наче раніше справи гришників не йшли достатньо погано? Ану ж вони простежили нас до Чорного Серпанку? Нас тут аж троє.

Каз постукав по столу кісточками пальців.

— Вілан має рацію. Охолонь. Місто було небезпечним раніше й залишається небезпечним зараз. Тож чому б нам добряче не збагатитися, перш ніж переселятися.

Ніна поклала руки на стегна.

— Ми справді говоримо про гроші?

— Ми говоримо про роботу й те, як змусити Ван Ека заплатити.

Інеж узяла Ніну під руку.

— Я хочу знати, що ми можемо вдіяти, щоб допомогти Гришам, які досі залишаються в Кеттердамі. — Вона побачила, як зблиснув молоточок, досягши найвищої точки своєї траєкторії. — А ще я радо дізнаюся, як ми збираємося змусити Ван Ека страждати.

— У нас є важливіші справи, — нагадав Матаяс.

— Не для мене, — заперечив Джаспер. — Я маю два дні на те,