Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

лінії, що сходяться в різних точках у серії сцен... Зараз я переміщаюся в часі лініями і спостерігаю за тим, як на екрані змінюються образи.

Д-р Н.: Сцени постійно рухаються довкола Вас?

СУБ'ЄКТ: Так, потім крапки на лініях запалюються, коли хочу зупинити сцену.

Примітка: Лінії переміщення — це вираз, який я чув раніше у зв'язку з іншими духовними регіонами, коли описувалися переміщення душі (наприклад, Випадок 4).

Д-р Н.: Навіщо ви все це робите?

СУБ'ЄКТ: Я сканую. Зупинки — це головні поворотні моменти на життєвому шляху, що включають важливі рішення... можливості... події, які змушують розглянути альтернативні варіанти у часі.

Д-р Н.: Отже, лінії відзначають шляхи через серію подій у часі та просторі?

СУБ'ЄКТ: Так, шлях контролюється у Колі та передається мені.

Д-р Н.: Чи Ви створюєте сцени життя, ведучи спостереження?

СУБ'ЄКТ: О ні! Я просто контролюю їхнє пересування у часі лініями.

Д-р Н.: Що ще Ви можете мені розповісти про лінії?

СУБ'ЄКТ: Лінії енергії... це дороги з розкиданими на них кольоровими вогниками — вказівниками, які я можу переміщати вперед, назад чи зупиняти.

Д-р Н.: Якби Ви переглядали відеокасету, натискаючи на кнопки пуску, прискореного перемотування вперед, зупинки, перемотування назад?

СУБ'ЄКТ: (сміється) Саме так!

Д-р Н.: Добре, Ви рухаєтеся по дорозі, скануючи сцени, і Ви вирішили зупинитись. Розкажіть мені, що ви робите потім.

СУБ'ЄКТ: Я зупиняю сцену на екранах, щоб увійти до неї.

Д-р Н: Що? Ви хочете сказати, що самі стаєте частиною сцени?

СУБ'ЄКТ: Так, тепер маю прямий доступ до дії.

Д-р Н.: Як? Чи стаєте Ви персонажем на сцені, чи Ваша душа ширяє над людьми, що рухаються навколо?

СУБ'ЄКТ: І те і інше. Я можу відчути, яке життя у будь-кого в цій сцені, чи просто спостерігати за ними з будь-якої зручної позиції.

Д-р Н.: Як Ви можете залишити пульт і увійти у сцену на Землі, продовжуючи водночас тримати під контролем дії в Колі?

СУБ'ЄКТ: Я знаю, що Ви, можливо, це не зрозумієте, але частина мене може залишатися біля контрольного пульту, так що я можу запустити сцену знову і зупинити її в будь-який час.

Д-р Н.: Можливо, я розумію. Чи можете ви розділяти свою енергію?

СУБ'ЄКТ: Так, і я можу посилати думки назад, собі. Звичайно, контролери також допомагають мені, коли я входжу та виходжу з екранів.

Д-р Н.: Отже, Ви, по суті, можете пересувати час уперед, назад і зупиняти, поки переглядаєте?

СУБ'ЄКТ: Так... у Колі.

Д-р Н.: Чи існує час поза Колом з Вами в духовному світі, чи він рухається вперед?

СУБ'ЄКТ: Воно співіснує тут, але ми все ж таки можемо бачити, що воно рухається вперед на Землі.

Д-р Н.: Мені здається, що коли душі знаходяться у Колі Долі, вони використовують час майже як знаряддя.

СУБ'ЄКТ: Як душі, ми використовуємо час... суб'єктивно. Речі та події переміщуються... і стають об'єктами у часі... але для нас час незмінний.

Д-р Н.: Парадокс, з яким я стикався у зв'язку із подорожами у часі, полягає у тому, що щось ось-ось має трапиться — вже траплялося, так що Ви можете зустріти свою власну душу в якійсь людській істоті коли ви відвідуєте життєві сцени із майбутнього.

СУБ'ЄКТ: (загадково усміхається) Вступаючи у контакт із духовним світом, душа затримується на мить. Це відносно швидко. Ми не порушуємо життєвих циклів, коли простежуємо свій шлях у часі.

Д-р Н.: Ну якщо минуле, сьогодення та майбутнє, насправді, не розділені, коли ви простежуєте, чому Ви зупиняєте сцени, щоб розглянути варіанти вибору, коли Ви вже можете зазирнути у майбутнє?

СУБ'ЄКТ: Боюся, ви не розумієте справжньої мети використання часу контролерами Кола. Життя все ж таки умовне. Прогресуючий час створено для перевірки нас. Нам не показують усі можливі заключні частини сцени. Частина життя залишається прихована від нас.

Д-р Н.: Отже, час використовується як каталізатор для отримання інформації через перегляд життів і Вам не дається побачити все, що станеться?

СУБ'ЄКТ: Так, щоб перевірити нашу здатність знаходити рішення. Ми вимірюємо наші здібності щодо складних подій. Коло ставить різні досліди, експерименти, з яких можна вибрати. На Землі ми спробуємо їх вирішити.

Д-р Н.: Перебуваючи у Колі, чи можете Ви подивитися на життя на інших планетах окрім Землі?

СУБ'ЄКТ: Я не можу, тому що я запрограмований простежувати час на Землі.

Д-р Н.: Ваша здатність перескакувати з екранів одного періоду часу до іншого нагадує рух м'яча!

СУБ'ЄКТ: (посміхається) О, це, безсумнівно, стимулює, але ми не можемо просто так бавитися тут і там, бо необхідно прийняти серйозні рішення для наступного життя. Мені потім доведеться мати справу із наслідками своїх помилкових рішень... якщо я не зможу добре пропрацювати дане життя.

Д-р Н.: Я все ж таки не розумію, як Ви можете зробити багато серйозних помилок у своїх рішеннях, якщо Ви насправді вже проживаєте частину життя, в якому Ви плануєте жити.

СУБ'ЄКТ: Мої варіанти умов життя не безмежні. Як я й казав, я, можливо, не зможу побачити всю сцену повністю в одному проміжку часу. Оскільки вони не все показують вам, існує певний ризик будь-яких варіантів пропонованих тіл.

Д-р Н.: Якщо, як Ви кажете, наша майбутня доля не повністю визначена, то чому називають цей простір Коло Долі?

СУБ'ЄКТ: Доля існує. Життєві цикли — визначені. Просто є багато альтернатив, які ще не зрозумілі.

Коли я поміщаю своїх Суб'єктів у просторові зони вибору життя, вони бачать Коло минулого, сьогодення та майбутнього часу — так, як у даному випадку. Розуміючи, що вони залишають духовне Зараз всередині Круга, душі переміщаються туди-сюди на резонуючих хвилях під час своїх спостережних пробіжок. Їм пропонується розглянути всі аспекти часу як реальності, що повторно відбуваються — як припливи і відливи.

Мені було не зовсім зрозуміло, чому мої Суб'єкти не повністю бачать майбутнє, перебуваючи в умовах простору всезнаючої реальності духовного світу. Намагаючись розібратися з цим, я зрештою дійшов висновку, що духовний світ влаштований так, щоб захистити інтереси кожної душі. Здебільшого люди, з якими я працюю, є молодими душами, що втілюються. Вони не можуть ясно бачити значні події далекого майбутнього, тому що чим далі ці душі відходять від існуючих нині шансів, тим більше виникає різноманітних варіантів альтернативних реальностей, що ускладнює їхні образи. Хоча те саме можна сказати про час віддаленого минулого, але тут є одна відмінність. Власне минуле життя душі легше ідентифікувати. Тому що вже була зафіксована в минулому єдина реальність з певним напрямком дій, яка забезпечувала умови навчання цієї душі, і таким чином вона міцно закарбувалася в її пам'яті.

У Розділі 5 Суб'єкт 13 продемонстрував, як амнезія блокує нашу пам'ять, коли ми вступаємо у своє нове життя, щоб досвід минулого життя не завадив пошуку себе у теперішньому. Те саме справедливо і щодо знання про своє майбутнє життя. З незрозумілих причин, більшість людей вірять, що їхнє життя має план. Звичайно, вони мають рацію. Хоча амнезія перешкоджає повному усвідомленню цього плану, підсвідомий розум контролює духовну пам'ять про генеральний проект кожного життя. Механізм вибору життя забезпечує свого роду машину часу для душ, де вони бачать деякі альтернативні маршрути їхнього головного шляху. Хоча ці маршрути не повністю демонструються нам як душам, якусь "дорожню карту" ми все ж таки приносимо із собою на Землю. Один пацієнт одного разу сказав мені: "Кожного разу, коли я не знаю, що мені робити у житті, я спокійно сідаю і думаю про те, де я вже був і порівнюю це з тим, куди б я хотів вирушити у майбутньому. Відповідь про наступний крок сама приходить до мене зсередини".

Прийняття того, що відбувається з нами в житті як "дії Бога", не означає, що наше існування має бути замкнене в колі духовної обумовленості (детермінізму) і ми змушені підкоритися раз і назавжди встановленій нам долі. Якби все було в такий спосіб зумовлено, то наша боротьба не мала б сенсу і не була б правомірною. Коли трапляються нещастя, зовсім не передбачається, що ми сидітимемо склавши руки у фаталістичному розумонастрої і не боротимемося за покращення ситуації, намагаючись внести якісь поправки та зміни. Протягом життя ми маємо можливості змін, пов'язані з ризиком. Ці шанси можуть з'явитися не у найзручніший час. Ми можемо не скористатися ними, але завжди надаються варіанти рішень. Сенс реінкарнації — вправляти свій вільний вибір. Без цієї здібності ми справді були б безсилими та безпорадними істотами.

Таким чином, кармічна доля не означає, що ми просто потрапляємо в кругообіг подій, над якими не владні. Це означає, що у нас є кармічні уроки та обов'язки. Закон причин та наслідків завжди діє, і тому цей Суб'єкт не хотів зробити помилку, обираючи дане життя. Але що б не трапилося з нами у житті, важливо розуміти, що наше щастя чи страждання не відображає ні благословення, ні зради з боку Бога, Наддуші, наших гідів чи координаторів вибору життя. Ми є господарями нашої долі. Наведена нижче заключна частина розмови із Суб'єктом 25 може вразити читачів тим, що, судячи з особливих музичних цілей і планів цього індивіда щодо його наступного життя, він піклується, в основному, про власні інтереси. Визначено, однак, його бажання бути відомим музичним талантом несе в собі елементи особистісної компенсації, які були б менш очевидними у разі більш розвинутої душі. Однак ми зможемо побачити, що ця душа хоче також послужити іншим людям.

Д-р Н.: Тепер я хочу поговорити про сцени, які ви бачите у Нью-Йорку. До того, як Ви потрапили до Кола, чи підготували Вас до вибору Вашого народження?

СУБ'ЄКТ: Так, певною мірою. Ми разом із моїм інструктором говорили про те, що у своєму минулому житті я помер у Нью-Йорку, будучи ще молодим чоловіком. Я хотів повернутися до цього динамічного міста і вивчати музику.

Д-р Н.: Можливо Ви говорили з Вашим інструктором про інші душі — ваших друзів, які могли б втілитися разом з Вами?

СУБ'ЄКТ: Звичайно, це було частиною розмови. Деякі з нас починають намічати нове життя з того, що вирішують, яке середовище буде найбільш сприятливим для усіх зацікавлених душ. Я повідомив, що хочу знову почати в тому місці, де я був убитий у своєму минулому житті.