Читати книгу - "48 законів влади"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
По всьому пані Ґілелма, згадуючи його чарівні пісні, гарну поставу, вправність у танцях і соколиних ловах, відчула, що прагне повернути його. На знак покути за жорстокість вона звеліла йому вирвати ніготь з мізинця правої руки й прислати їй разом із віршами, що описують його страждання.
Він усе виконав. Зрештою, Ґілем де Балон спізнав це виняткове почуття — примирення пристрасніше, ніж навіть у його друга П’єра.
Тлумачення
Намагаючись спізнати радість примирення, Ґілем де Балон ненавмисно удосвідчив істинність закону про відсутність і присутність. На початку стосунків слід вивищити свою присутність в очах іншої людини. Якщо ви зникнете зарано, вас можуть забути. Але щойно спалахує почуття в коханого й кристалізується відчуття кохання, відсутність розпалює і збуджує. Збудження ще більше, якщо ви не пояснили причину зникнення, бо партнер вважає, що це його провина. Доки вас немає, уява пориває закоханого і лише посилює кохання. Навпаки: що більше Ґілелма переслідувала Ґілема, то менше він любив її — її було забагато, вона стала занадто доступною, не залишала простору для його уяви й мрій, і його почуття почало задихатися. Коли вона припинила посилати до нього гінців, він знов отримав можливість вільно дихати й повернутися до свого плану.
П’ЯТЬ ЧЕСНОТ ПІВНЯ
Тьєн Чжао працював на вельможу Аї з Лю; йому стало прикро, що посада його непримітна, і він сказав панові: «Подамся я світ за очі, як арктичний гусак». «Що ти хочеш цим сказати?» — запитав вельможа. «Бачите півня? — відповідав Тьєн Чжао. — Його гребінець — символ чемності, його потужні шпори свідчать про силу, його готовність битися з будь-яким ворогом свідчить про хоробрість, його звичка скликати інших до поживи показує великодушність, і, що також важливо, його відлік часу вночі демонструє докладність. Але, попри ці п’ять чеснот, півнів щодня вбивають, щоб приготувати страву для вашого столу. Чому? А тому, що півні перебувають у межах досяжності. А арктичний гусак за один переліт долає тисячу лі. Відпочиваючи у вашому садку, він живиться рибою, черепахами і їсть просо. У нього нема п’ятьох чеснот півня, але ви цінуєте цю птаху за рідкість. Тому і я полечу далеко, як арктичний гусак».
«Давньокитайські параболи», упорядкував Ю Шу-сен, 1974 р.
Те, що зникає, стає рідкісним, раптом починає заслуговувати на нашу повагу і шану. Те, що залишається надовго, заполонює нас своєю присутністю, починає обридати. У середньовіччі пані постійно піддавали любов лицарів випробуванням, відсилаючи їх довго й виснажливо щось шукати, аби створити схему відсутності-присутності. Тож якби Ґілем першим не залишив свою пані, їй довелося б кудись його відіслати, аби з’явилась ота відсутність.
Розлука гасить дрібні пристрасті й запалює великі, як вітер задуває свічку і розгнічує багаття.
Ларошфуко (1613—1680 рр.)
Дотримання закону
Протягом багатьох сторіч ассирійці жорстоко правили у Верхній Азії. Однак у VIII ст. до н. е. мідійці (тепер — північний захід Ірану) повстали проти них і звільнились. Мідійцям потрібний був новий уряд. Вони були налаштовані проти будь-яких форм деспотизму й одноосібного правління, не погоджувалися на монархію. Проте без вождя країна незабаром поринула в хаос і подрібнилася на низку королівств, де одне село воювало з іншим.
В одному такому селі жив чоловік на ім’я Даюкка, який із часом уславився своєю чесністю та вмінням вирішувати суперечки.
Він робив це настільки успішно, що місцеві жителі зверталися до нього, щоб розв’язати будь-який юридичний конфлікт, і його вплив зростав. В усьому краї законодавство було зруйноване: судді були корумповані, ніхто більше не довіряв суду, вдаючись лише до насильства. З поширенням розповідей про мудрість, некорумпованість і тверду безсторонність Даюкки мідійські села почали звертатися до нього в усіх своїх справах. Незабаром він став основним вершителем правосуддя в країні.
У розквіті своєї діяльності Даюкка раптом вирішив, що йому вже цього досить. Годі бути суддею, вирішувати суперечки між братами й селами. Він пішов на спочинок, пояснивши, що витратив забагато часу на розв’язання чужих проблем, а свої занедбав. Країна знову поринула в хаос. З несподіваним відходом такого впливового судді, як Даюкка, злочинність зросла, а нехтування законами сягло максимуму. Усі мідійські поселення почали радитися, як подолати цю халепу. «Ми не можемо й далі так жити, — сказав вождь одного з племен. — Оберімо когось із нас, аби в країні був лад, бо в нинішньому безладі ми втратимо всі наші домівки».
Хоч і натерпілися мідійці від деспотизму ассирійців, проте вирішили створити монархію і призначити монарха. Звичайно, на цій посаді вони бачили справедливого Даюкку. Його важко було вмовити, бо він більше не хотів мати нічого спільного із сільськими бунтівниками, але мідійці просили, благали, бо, мовляв, без нього в країні знову запанує беззаконня. Нарешті Даюкка погодився.
Але він поставив умови. Він хотів, аби йому спорудили величезний палац, дали охоронців, побудували столицю, з якої він правитиме країною. Усе це зробили, і Даюкка розмістився в палаці. Палац у центрі столиці був оточений мурами і зовсім неприступний для посполитого люду. Даюкка запровадив правила свого правління, і доступ до нього став закритим. Зв’язуватися з ним можна було лише через посланців. Надвірні могли бачитися з ним не більше ніж раз на тиждень, і то з дозволу.
Даюкка правив 53 роки, розширив володіння держави й заклав підвалини Перської імперії для свого праправнука Кіра. За час правління повага народу до Даюкки поступово переросла в обожнювання: люди вірили, що він не звичайний смертний, а син божий.
Тлумачення
Даюкка був дуже амбітною людиною і від початку зрозумів, що країна потребує сильного правителя і що таким стане він.
У змученій анархією країні найвпливовіша особа — суддя і арбітр. Тому Даюкка розпочав кар’єру зі створення репутації бездоганно чесної людини.
Однак на піку свого впливу як судді Даюкка зрозумів істинність закону відсутності й присутності: надаючи послуги стільком клієнтам, він став надто примітним, доступним і почав помалу втрачати повагу. Люди сприймали його послуги як належне. Єдиним способом відновити бажане шанування і владу був відхід від справ, аби мідійці відчули, як їм вестиметься без нього. Як він і очікував, вони прийшли благати його стати їхнім правителем.
Справдивши цей закон, Даюкка взявся його реалізовувати. У побудованому для нього палаці його могли бачити лише кілька надвірних, та й то зрідка. Геродот писав: «Був ризик, що, якщо вони бачитимуть його постійно, то почнуть ревнувати й ображатись і почнуться змови, а як ніхто не бачитиме, то ширитиметься легенда, буцімто він — незвичайна людина».
Чоловік сказав дервішеві: «Чому я так рідко тебе
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «48 законів влади», після закриття браузера.