Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— Ось бачиш, здається Роман більше не зацікавлений в тобі, — кажу дівчині.

— Ти справді так думаєш? — надто розчаровано як для байдужої запитала в мене Поліна.

— А ти хіба не цього хотіла? — цікавлюся в дівчини, бо вона стільки разів мені повторювала, що хоче, щоб хлопець дав їй спокій.

— Я не знаю, — вагається Поліна.

— Це не моя справа, але ти можеш з ним поговорити. Може ви й порозумієтеся. 

В Поліни дзвонить телефон. Вона усміхається, показує мені екран і одразу скидає дзвінок.

— Кирило? — дивуюся я. — Що йому треба?

— Операція з повернення твого фіктивного хлопця офіційно розпочата, — відповідає радісно дівчина. — Можеш поглянути на свій телефон. Брат обов’язково зараз тебе набере або щось напише тобі.

Я витягую із сумочки мобільний і справді бачу повідомлення від Кирила. Читаю в голос: Якого біса ви так вирядилися і куди поперлися на ніч?

— Правильна реакція, — коментує почуте Поліна.

Я не розділяю її ентузіазму, бо мені образливі слова Кирила. 

— Це через фотки, які ти виклала? — питаю в дівчини, щоб розуміти в чому справа.

— Ага, — підтверджує мої припущення. — Не відповідай йому. Нехай розізлиться ще більше. А ми допоможемо в цьому. — радить Поліна і одразу тягнеться за двома мартіні. Один келих дає мені, інший сама тримає в руках і все це фоткає і знову виставляє в інстаграм. 

Спочатку мене напружує ця ситуація, але після декількох келихів алкоголю я розслабляюся і на всі вказівки Поліни реагую з гумором. Арсен підходить до нас на декілька хвилин, але його знову відволікають. Хлопець вибачається і залишає нас самих. Кирило продовжує надзвонювати то мені, то Поліні, але ми не відповідаємо. Бачу від нього два повідомлення, але ігнорую їх. Музика на вечірці стає голоснішою і Поліна тягне мене танцювати. Я піддаюся і вже за хвилину ми опиняємося на імпровізованому танцполі. Поліна витягує мобільний і вмикає пряму трансляцію. Я знаю, що вона це робить для Кирила, тож викладаюся на повну, нехай бачить мене задоволеною. 

Ми з Поліною випиваємо ще декілька алкогольних коктейлів, після яких рівень сміливості та героїзму множиться вдвічі. Принаймні у Поліни точно. Я не встигаю й оком кліпнути, як дівчина йде до Романа і щось активно йому пояснює жестикулюючи руками. А потім вони розчиняються в натовпі. І я ніяк не можу знайти подругу. 

— Подаруєш танець імениннику? — ловить мене за руку Арсен. Я не можу йому відмовити, тож киваю і ми йдемо на танцпол. — Розслабся, ти надто напружена, — звертає увагу хлопець.

— Не можу, бо я здається загубила Поліну, — кажу йому на вухо, щоб він почув. — Востаннє бачила її з Романом.

— Не переживай, якщо вона з Романом, то ми їх швидко знайдемо. Після танцю одразу наберу друга, — заспокоює мене Арсен.

— Буду дуже вдячна, — я видихаю і трішки розслабляюся. Правда голова починає боліти, бо давно не змішувала алкоголь.

— Не завадив? — чую знайомий голос.

А може це мені наснилося?