Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

Й вітальнею ніби промайнув його нічний палкий шепіт.

Така мокра. Нестримна. Неймовірна. Ненаситна. Моя.

Не цього разу, дорогенький. Хоч шкіра у мене і вкрилась сиротами.

— Як свідок усіх твоїх гріхопадінь, заявляю, нічого промовистого, видатного чи незвичного не відбулося.

В темних очах одразу ж яскравим спалахом вибухнув виклик. Якби тільки я дозволила йому, Тоні прямо тут, на тому клятому кавовому столику, довів мені, як сильно я помиляюся. Та він лише підтвердив, що ані сумління, ані будь-яких людських почуттів не має. Він справді тварина. Безсердечна підступна тварина.

— В одному ти все-таки промахнувся, Тоні, — цікавість відбилася у його погляді. — Можливо, ти й згоден на таку дівчину як я, тільки от мене поряд вже немає.

Твердими кроками я попростувала до ліфта. Хотіла бігти до нього так швидко як вітер, хотіла скоріше забратися звідси, та гордість не дозволила. Гордість й упевненість, що він мене не займатиме.

Мабуть, тому, що Соретті боявся отримати пляшкою по голові, якщо зробить це. Тільки втопивши кнопку першого поверху в металеву панель, я збагнула, що пішла з вином.
Тепер маю, чим зігрітися або чим відбитися — ночівлю на лавці в парку безпечною ніхто не назве. Та йти мені більше нікуди. Схоже, у мене в майбутньому відсьогодні з’явилася перспектива спробувати торгувати хот-догами. Зате нарешті я з’ясувала, що роботи в мене немає і прощання з тими покоївками до мене було іншим. Я й справді особлива. Яка то бляха втіха, словами навіть не описати.

____________

[1] Боже мій! (італ.)

[2] Усьому є межа! (італ.)

[3] Моя дорогенька (італ.)

[4] Сінг-Сінг — це в’язниця суворого режиму, що керується Департаментом виправних питань та громадського нагляду штату Нью-Йорк та знаходиться приблизно за 48 километрів на північ від міста на східному березі річки Гудзон.

[5] Мій дорогенький (італ.)