Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

свою чергу, є гарантією виконання цими органами завдань та функцій держави, спрямованих на розвиток України. Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну податкову службу України», затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 584/2011, до системи органів ДПС України належать центральний апарат та територіальні органи державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Київ та Севастополь, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Київ та Севастополь), районах у містах, міжрайонні, об’єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції. ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України;

г) для того щоб скористатися правом на податкову соціальну пільгу (див. коментар до ст. 169), платник податку повинен надавати особам, що згідно зі ст. 171 Кодексу є відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету (див. коментар до ст. 171), необхідні документи. Таким основним документом є заява про застосування податкової соціальної пільги, форму якої було затверджено наказом ДПА України від 30.09.2003 р. № 461. Наказ втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 24.12.10 № 1023 «Про затвердження Порядку інформування роботодавців платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу та форми Повідомлення про наявність зазначених порушень».

Крім того, залежно від категорій платників, Кодексом установлено податкові соціальні пільги у підвищених розмірах. Для отримання такої пільги платник податку обов’язково повинен подати, наприклад, до бухгалтерії працедавця документи, що підтверджують його право на цю пільгу. Порядок надання таких документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги встановлено Постановою КМУ від 29.12.2010 № 1227 «Про затвердження порядку подання документів для застосування соціальної пільги».

До таких документів належать: копії свідоцтв про народження дитини (дітей); копії рішень органу опіки або піклування про встановлення опіки чи піклування; пенсійне посвідчення дитини або довідка медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років; медичний висновок, виданий закладами та установами МОЗ у встановленому порядку; посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи; документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни та наявність відповідних державних відзнак; посвідчення жертви нацистських переслідувань; посвідчення учасника бойових дій; паспорт та свідоцтво про народження заявника та ін.

Слід відмітити певну прогалину у нормах ПКУ що стосуються перевірки права на отримання працівником пільги. Так, на порушення пп. 169.2.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ несумлінний працівник може подати роботодавцю заяву про застосування пільги, не повідомивши, що вже користується пільгою за іншим місцем роботи. Перевірка таких даних не є обов’язком роботодавця, тому він застосовуватиме пільгу до зарплати працівника на підставі його заяви в разі виконання інших умов.

Також згідно з пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга не може застосовуватись до заробітної плати працівника, яку платник податків отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового забезпечення тощо з бюджету. На практиці можлива ситуація, коли працівник не повідомляє роботодавця про отримання стипендії з бюджету і подає заяву на застосування пільги. Однак роботодавець застосовуватиме пільгу до зарплати такого працівника, оскільки не зобов’язаний перевіряти ці дані. Такий контроль покладено лише на органи ДПС України на підставі аналізу даних Податкового розрахунку за формою № 1ДФ або документальних перевірок, що є додатковим навантаженням та призводить до додаткового витрачання робочого часу інспекторів ДПС;

ґ) якщо фізична особа має лише доходи, що оподатковуються у джерела виплати (доходи у вигляді заробітної плати; дивіденди, що нараховуються на цінні папери; відсотки, що нараховуються на депозитні внески; роялті; страхові виплати тощо), то у таких випадках стосунки між органами державної податкової служби та фізичною особою не виникають, а податки утримуються та сплачуються роботодавцем та/або суб’єктом господарювання, що виплачує зазначені доходи.

У разі якщо фізична особа вирішує стати підприємцем, вона зобов’язана допускати посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження приміщень або території, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, з метою перевірок з питань обчислення і сплати податку. Відповідно до пп. 20.1.11 Кодексу органи державної податкової служби мають таке право доступу під час проведення податкових перевірок (див. коментар до пп. 20.1.11);

д) якщо підстави для отримання податкової соціальної пільги платником податку змінилися (наприклад, виникли умови для отримання більшого чи меншого її розміру), платник податку повинен подати податковому агенту необхідні підтверджувальні документи. У свою чергу, податковий агент повинен здійснювати постійний поточний контроль за достовірністю підстав щодо отримання податкової соціальної пільги окремим платником податку. Підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом (див. коментар до п. 7.4);

е) відповідно до пп. 14.1.156 Кодексу податкове зобов’язання — це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок.

Строки сплати податкового зобов’язання визначені ст. 57 Кодексу (див. коментар до ст. 57). Таким чином, платник податку повинен у визначені цим Кодексом строки сплачувати до бюджету узгоджену суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб.

Узгоджена сума податкового зобов’язання — це вся сума, за якою відбулося узгодження. Сума всього узгодженого податкового зобов’язання використовується для визначення дня, з якого починається розрахунок періоду несплати.

Несплачена сума узгодженого податкового зобов’язання вважається податковим боргом. Саме на цю суму нараховуватиметься пеня (див. коментар до ст. 129).

Визначення податкового боргу надано у пп. 14.1.177 Кодексу, згідно з яким податковий борг — це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку апеляційного оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (див. коментар до пп. 14.1.177).

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати (стягнення) та оскарження сум грошових зобов’язань (див. коментар до ст. 113);

є) згідно з п. 167.1 Кодексу, якщо загальна сума отриманих платником