Читати книгу - "Сім'я у борг, Олександра Багірова"

Перед очима миготять картини, як Стас переживає за Богдана, як він спілкується з моєю дочкою. Це не зіграти. Діти, вони дуже тонко відчувають фальш. І зараз ця жінка описує зовсім іншу людину. Так, він може психувати, сказати грубе слівце, але я більше не вірю, що Стас здатний на жорстокість.

Можливо, незабаром він попросить мене поїхати, але він це зробить по-людськи, а не так, як каже ця. Не вірю жодному її слову.

- За що я заслужила таку «доброту» з твого боку? Така турбота про незнайомку? - усміхаюся.

- Брат стане неадекватним, а нам із чоловіком його заспокоювати. Костик проводитиме з ним час, який міг би провести зі мною. Тут тільки мій інтерес, на тебе мені чхати, - дивиться на мене як на нікчемну комаху.

- Думаю, ти остання до кого Стас прийде по втіху, - дивлюся на неї аналогічним чином, показую, поглядом усе, що думаю про цю особу.

Вскакує з дивана як фурія, підлітає до мене, хапає за підборіддя, впивається гострими нігтями в шкіру, як смердючий кліщ, що прагне крові.

А може, за її вказівкою ці дзвінки? І тепер вона вирішила посилити ефект?

- Ти жалюгідна нікчема, тебе брат підібрав на смітнику, а ти себе уявила хазяйкою тут? - важко дихає мені в обличчя, посилює хватку. Мотаю головою, але нігті тільки сильніше впиваються у шкіру.

- Забери від мене свої руки!

- Щоразу, коли він на тебе дивиться, Стас не бачить твоєї пики, він бачить Вікторію, її риси стоять перед очима. А ти жалюгідний замінник, і коли він це зрозуміє, відчує, що своєю присутністю ти тільки паплюжиш пам'ять його дружини, він тебе в порошок зітре. І не тільки тебе, твоєму приплоду теж дістанеться. Якщо самій подобається стелитись, окей. Але що ти за матір, якщо про дочку не думаєш? – її лють відчувається фізично, жалить, до м'яса проникає. - Чи ти реально повна ідіотка, і насправді віриш, що вдасться повісити чужу дитину на мого брата? - істерично регоче, продовжуючи стискати моє підборіддя.

З усієї сили наступаю їй на ногу. Користуючись моментом, відштовхую. Нігті проходять по шиї, залишаючи мітки. А в мене відчуття, що по душі пазурями пройшлася, залишила там свої брудні сліди.

- Краще тобі не знати, на що здатна розлючена мати. Провалюй з цього будинку! - я в такому стані, що готова її розірвати. Образи у свій бік я можу стерпіти, але Ганночка – це вже занадто.

- А що? - театрально округляє очі. - Я ж правду сказала. Видно, рідному таткові ви вже впоперек горла встали, і ти вирішила повісити свій приплід на мого брата. Ти меркантильна, жалюгідна баба, ще не зрозуміла, що не на ту родину напала. Користуєшся його горем. Тільки всі твої старання та впертість можуть обернутися для тебе справжньою трагедією, - вона говорить спокійно, і від цього голосу стає не по собі, наче лихо накликає.

- Ідіотка тут  тільки ти, якщо вирішила, що можеш розпоряджатися чужими життями.

- Я з вигідною пропозицією прийшла. Більшого, ніж я пропоную, все одно не отримаєш.

- Забирайся разом зі своїми вигідними пропозиціями. І будь впевнена, Стас дізнається про твій візит, – стискаю руки в кулаки, намагаюся стримати емоції.

- Оу, жеброта з задрипанська мені погрожує, - цокає язиком. – Я піду… Олено… ось тільки ти озирайся, хто знає… що тебе за поворотом чекає… А за свій приплід не боїшся? Чи заради вигоди готова ним пожертвувати?

- Це ти дзвонила? – останні фрази Слави посилюють мою упевненість, що це саме вона.

– Я чого? Ти це зовсім, - крутить вказівним пальцем і свистить. - З якої такої радості тобі дзвонити?

- Я й не очікувала, що ти зізнаєшся. Тільки твої дешеві трюки не пройдуть.

- Мої трюки ти на собі ще не випробувала... Олено. Всі мають брудні скелети в шафі, і я дістану твоїх, можеш не сумніватися. І тоді твоя доля буде ще сумнішою, - обличчя спотворене дикою ненавистю.

- Ти маєш рацію, у всіх вони є, Славо, - по тілу проходить тепла хвиля, обертаюся і бачу у себе за спиною Стаса. Коли він з'явився? Навіть не почула. – І якщо я почну витягувати твої, як думаєш, Костя одразу втече, чи все ж таки спочатку тобі голову відкрутить?

- Ти не посмієш! – Слава миттєво стає блідою як стіна.