Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Фауст. Трагедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фауст. Трагедія" автора Йоганн Вольфганг Ґете. Жанр книги: 💙 Драматургія / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 117
Перейти на сторінку:

Бо ранить очі вид його сліпучий.

Буває так — після років шукання,

Пройшовши шлях тернистий та колючий,

Ти на порозі здійснення бажання

Враз спинишся налякано, бо звідти

Обдасть тебе палюче полихання;

Ти світоч жизні хочеш запалити —

Коли ж навкруг кипить огненне море!

Чи то любов, чи гнів — не зрозуміти,

Такі палкі і радощі і горе,

Що до землі твій погляд знову рветься,

Сховатись в запинало непрозоре.

Нехай же сонце ззаду зостається!

Ось водоспад все більш мій зір чарує.

Зі скель стрімких він нáвисом іллється,

Мільйонами струмочків він вирує,

Клубочиться він хмарою сяйною,

В повітрі шумом розсипним шумує.

В його бризкáх розлогою дугою

Веселка грає змінно-переливна,

То мов різьблена, то пов'ється млою,

Відсвіжує навколо все, чарівна…

Дивись на неї й добре розмірковуй:

Вона нам каже, осяйна царівна,

Що все життя — лиш відсвіт кольоровий.

ЦІСАРСЬКИЙ ПАЛАЦ

Тронна зала. Державна рада чекає на цісаря. Сурми. Увіходить  ц і с а р  із пишним почтом, сідає на трон, праворуч  а с т р о л о г.

Ц і с а р

Зібралися, панове-радо[128]?

Я всіх вас тут вітаю радо!

І мій мудрець сюди з'явись…

А де ж це дурень залишивсь?

Ю н к е р

Він за тобою ззаду плівся,

На сходах якось повалився;

Кудись однесли товстуна,

Чи він упивсь, чи вбивсь — хтозна.

Д р у г и й   ю н к е р

Натомість зразу — й де він взявся? —

До нас другий якийсь пробрався

Препишно вбраний баламут;

Хоч і бридкий, а здавсь на жарти!

До входу кинувся, до варти,

А ті схрестили алебарди…

Та вже той смілий блазень тут!

М е ф і с т о ф е л ь

(навколішках перед троном)

Щó всі не люблять — і вітають?

Щó всі зовуть — і геть женуть?

Щó всі раз по раз захищають?

Щó всі і лають, і кленуть?

Кого ти не повинен звати?

Кого всяк радо спом'яне?

Що вдерлося в твої палати,

І що само себе жене?

Ц і с а р

Покинь свої химерні речі,

Вони тут зовсім не до речі!

То справа ось оцих панів,

Ти б краще їм клубок розплів.

Мій блазень зник, — то пеклу певна здобич,

Зміни його і стань зі мною побіч.

М е ф і с т о ф е л ь   стає ліворуч од трону.

Г о м і н   у   ю р б і

Блазень новий… Біда ізнов…

А звідки він?.. Як увійшов?..

Який бридкий!.. А де ж старий?..

Той був гладкий… А цей худий…

Ц і с а р

Вітаю вас, кохані друзі,

Що зблизька й здалека зібрались!

Навколо мене в вірнім крузі

Під щасною зорею ви з'єднались.

Але скажіть, чому, коли

Від нас турботи відлягли,

Коли над все були б ми раді

Потішитись на маскараді, —

Чому нам мучитись на раді?

Ви кажете, не випада інак…

Ну що ж? Як так, нехай і так!

К а н ц л е р[129]

Скажи, яка найвища з всіх чеснот,

Що сяєвом царське чоло вінчає,

Що володар завжди являти має?

То справедливість! Всьóго, що народ

Бажає, любить, вимагає, просить,

Усього того в цісаря задосить.

Та що з того, що в нім є серця доброта,

І мудрість розуму, й правиці щедрота,

Коли неправда навкруги панує,

Лихеє лихо тут і там лютує?

Поглянь відціль, де твій пишає трон,

На весь свій край — страшний побачиш сон!

Біда біду в тім біднім царстві плодить,

Несправедливість всюди верховодить

І беззаконство стало за закон.

Той краде вівці, той дружину,

Той свічники й хрести з церков,

І злодіям немає впину —

Те споживуть і крадуть знов…

Ідуть до суду потерпілі,

Де сяє в мантії суддя, —

І там злочинці знахабнілі

Законом крутять без пуття;

Співвинуватці їм поможуть

(Скрізь має силу брат чи сват!)

І всю вину на того зложать,

Хто Богу душу винуват.

Весь світ у прірву западеться,

Коли сумління в нас мовчить;

Хіба ж чуття тут розів'ється,

Що справедливости навчить?

Перед хабарником підлесним

Усякий голову схилив;

Суддя ж, що покарать не вмів,

Уже не може бути чесним.

Я фарби згущую? Так ні ж!

Картина в нас іще чорніш.

Пауза.

Тут пильні заходи потрібні,

Бо серед тої ворохібні

Й клейноди цісарські впадуть.

В о є н а ч а л ь н и к

Тепер ніде нема спокою:

Всі тнуться, б'ються до убою,

Команди й вухом не ведуть;

А міщанин за кріпким муром

І рицар в замку, як в гнізді,

Сидять, мовчать в чеканні хмурім,

Нас залишаючи в біді.

Бунтують наймані солдати,

Що плату несповна дали;

Якби ми їм були не винуваті,

Вони вже б досі всі втекли.

Попробуй їм чогось не дати —

Яриться осяче кубло;

Вони нас мають захищати,

А лиш плюндрують наголо.

Скрізь хазяйнують, все гайнують,

Півцарства зруйнували вже…

Хоч десь-не-десь ще королі панують,

Та їм якось до того байдужé.

П і д с к а р б і й

Що до союзників звертаться?

Від них субсидій не діждаться,

І наші труби без води…

А ще ж — хто ласкою твоєю

Заволодів тепер землею?

Скрізь пан новий,

1 ... 44 45 46 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фауст. Трагедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фауст. Трагедія"