Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Як і обіцяв маршал темної армії, він був готовий пообідати, а потім і повечеряти разом зі світлою принцесою. Він був готовий відповісти на усі її запитання та розвіяти будь-які сумніви, які могли зявитись у світлої, яка начулась про нього багатсько яких безглуздих історій, що ставали легендами. 
Темніан не був схвильованим і не відчував себе закоханим хлопчиком, але відмітив для себе, що зачасто думає про біловолосу німфу, навіть тоді, коли концентрується на воєнних звітах та стратегічних планах ведення оборони кордонів. Світла принцеса все частіше постає перед його очима, його Темрява вимагає від нього більшого, благає про фантомну насолоду пянким Світлом.
– Темніан. – вириваючи молодшого кронпринца з полону думок про світлу принцесу, до імператорської бібліотеки, в якій маршал темної армії полюбляв проводити свій вільний час, влетіла леді Лессін. – Не роби цього! Не роби того, чого не повинен!
Темніан важко зітхнув, відклавши на стіл сувій зі звітом, що надійшов рано вранці з найгарячішої точки дальніх кордонів. Він подивився на коханку спустошеним поглядом, не відчуваючи до неї жодного бажання чи такої можливості. Молода жінка все ще була вродливою та спокусливою темною, однією з тих, про кого важко забути і ще важче відвести очі від пишних форм, вміло підкреслених сексуальним одягом та тонкими тканинами.
– Я вже пояснював себе. – нагадав молодший кронпринц.
– Так, – погодилась леді Лессін, і підійшовши до свого коханого чоловіка досить близько, штовхнула його, а потім з силою вдарила по обличчю, залишаючи на шкірі легкі подряпини. – Я не пробачу такої зради. Я знаю собі ціну, Темніан! – майже прошипіла вона, примружуючі палаючи ненавистю очі. – Не забувай, що я ніколи не пробачу такої насмішки. Я не якась там підстилка твого старшого брата. Я коханка маршала темної армії! – нагадала вона свій титул, сподіваючись, що така поведінка і слова викличуть в серці молодшого кронпринца спогади і небажання розривати відносини, які протрималися так довго.
– Ти не підстилка, – відказав Темніан, не виказавши жодної емоції, приймаючи таку реакцію леді Лессін, і не сподіваючись на меншовартість. – Та ти більше не коханка маршала! Ти вільна від зобовязань, як і я вільний вирішувати як вчиняти для покращення майбутнього Темної імперії.
– Ой, досить вже! – прокричала Даркарія, відмахуючись рукою. – Ці ваші монарші зобовязання та різні відмазки, які діють вам на руку і звільняють від усього небажаного. Заради світлої ти готовий відмовитись від мене. Заради цнотливої світлої. Заради імперії. Заради майбутнього імперії. – насмішливо говорила вона, жестикулюючи руками та граючи бровами. – Я могла б змиритись з тим, що ніколи не стану твоєю дружиною. Я могла б змиритись з тим, що ти станеш чоловіком світлої, та не можу просто так відмовитись від нас!
– Даркарія, нас не існувало і не існує. – відказав Темніан, починаючи втрачати контроль над сприйняттям слів ревнивої жінки. – Я не давав тобі жодних обнадійливих обіцянок окрім однієї. Я обіцяв, що поки ми будемо коханцями, я не буду контактувати з іншими жінками, бо ти повністю задовольняла мої потреби. І ти знала про це з самого початку.
– Знала, та не думала, що ти так просто забудеш про все.
– Леді Лессін, – перейшовши на офіційне звернення, Темніан мав на меті підкреслити свою повагу до жінки з якою він міг раніше розслаблятися. – Ви отримаєте будь-які землі, лиш вкажіть які вам будуть довподоби. Ви та ваш батько отримають нові титули та місце в монаршому оточенні. Ви будете забезпечені матеріально та ваш спадок буде надійно захищений і ні за яких умов не буде відібраний у ваших нащадків.
– Я ніколи не гналась за скарбами імперії. – не витримавши з вій Даркарії зірвались кілька сльозинок, що були скупим нагадуванням про її безпорадність та жіночу емоційність. Темніан був згоден з її словами, тому нічого не відповів, дозволяючи своїй вже колишній коханці в останнє виказати все йому в обличчя. – Я була вірною своїй імперії і своєму коханому чоловіку, для якого я виявилась лишень іграшкою. Я не думала, що маршал темної армії піде на поводі у сталих принципами світлих, як і не знала, що він злякається погроз чи ще чогось, – відмахнулась вона, і поспішно витерла сльози, які руйнували її повсякденний образ сильної жінки. – Якби світла не зявилась в Чорному замку, якби вона зникла з вашого життя, – розважливо продовжувала леді Лессін звертаючись до монаршої особи, а не до коханого чоловіка. – ви б продовжували зустрічатись зі мною?
Темно-зелені очі Даркарії стали болотно-темними в очікуванні відповіді. Темніан сумнівався в тому чи потрібно відповідати на таке важке запитання. Він не хотів продовжувати цю драматичність та викликати обурення леді Лессін, яка попри усі зусилля не могла витерти його зі свого життя, як повинна була це зробити темна. Він знав, що його відповідь не задовольнить цю сексуальну красуню і не викличе її довіри, та все ж вирішив помякшити її настрій.
– Якби світла принцеса ніколи не зявлялась на території Темної імперії, і нам не потрібно було обеднуватись з армією світлих заради перемоги над Відступниками, – Темніан зробив невеличку паузу, ледь посміхаючись краечками губ, – я б ніколи не погодився на заручини зі світлою.
– Проблема лише в тому, що ви намагаєтесь врятувати імперію, – підвела підсумки леді Лессін, скануючи маршала темної армії примруженими очима. – ви ж нічого не відчуваєте до світлої, чи не так?
– Так. – кивнув Темніан, і відчув пекельний біль у грудях, який ламкими хвилями електричного току пробігся його венами. Це була Темрява та її Тіні, що зовсім не погоджувались з неправдивою відповіддю свого володаря, адже вони як і він знали, що маршал темної армії має сильні почуття до жриці Місячної долини.
– Ви не вмієте брехати! Ніколи не вміли. – посміхаючись з тугою, леді Лессін вперше за останні пять років присіла в реверансі перед молодшим кронпринцем, виказуючи свою покірність його рішенню. – Сподіваюсь, що ви не пожалкуєте про те, що сказали.