Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова 📚 - Українською

Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"

143
0
23.06.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Викрадена перевертнем." автора Галина Курдюмова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 85
Перейти на сторінку:
Глава 19. Поліна. 3.

І як я можу перевірити, що Поліна жива?

- Як? – підняла я на Григорія сповнені надії очі.

- Дуже просто.

З цими словами циганський баронет дістав смартфон і пролунав характерний звук виклику. Через хвилину на екрані з'явилася миловидна молода жінка, русява, з короткою стрижкою. Вона весело помахала рукою, нахилилася і витягла, мабуть, із колиски, десь піврічну дитину.

- Дороті, а ну-мо привітайся з дядьком Гришею!

Щокаста мала пирхнула і потяглася до матері, обхопивши її за шию.

- Не в настрої наша панночка, не виспалася, напевно, - знизала плечима жінка. – А ти там як? Як Лала?

- Чекай, - перебив її Грицько, - я тебе зараз зі Стеллою познайомлю, можеш їй усе говорити, як є. Вона теж у лапи Полоцьких потрапила.

Дівчина посадила доньку, що почала капризувати, в колиску і подивилася, посміхаючись, мені в очі:

- Стелла, значить?

- Так, а ти...

- Поліна. Та сама, яку поховали два роки тому. Тільки завдяки Гриші та Лалі я зараз вільна та щаслива! Я одружена з прекрасним чоловіком, якого  зустріла і полюбила. У нас чудова дочка. Незабаром до нас переїдуть мої батьки.

- А Рад? Ти його не любила? Адже ти за нього заміж збиралася!

- Рад?.. Він добрий. Але він не мав права приховувати від мене, що він і вся його родина – перевертні. Та ще й прокляття це... Ми все одно не змогли б жити разом. Обоє були б нещасними. І я, і ти заслуговуємо на кращу долю. І ми маємо право вибору. Так що дякуй Григорію, якщо він тобі допомагає, і біжи, Стелло, біжи від Полоцьких!

Я кивнула і розгублено передала смартфон Гришкові. Він перекинувся з Поліною ще кількома фразами і вимкнув смартфон. А в мене в голові не вкладалася нова інформація. Невже це правда?

А чому б і ні? Чому я беззастережно повірила у версію про вбивство? Адже я знала Григорія, цілих п'ять років ми були дружні. Так, він міг організувати викрадення, але вбивство... Та й сенс? Чому ми приймаємо першу почуту версію за істину і навіть не намагаємося її перевірити хоча б ще раз? А Поліна, ось вона, жива, здорова. І щаслива.

- Гриш... Але ж ти розумієш, що через цю історію родина Полоцьких просто ненавидить тебе! Ти для них – ворог номер один! Холоднокровний вбивця!

- А що поробиш? - розвів руками син циганського барона, посміхаючись.

- Але тепер, коли Поліна в безпеці, ти міг би сказати Радові правду.

- А він би мені повірив?

Я задумалась:

- Напевно, ні.

- Навіть у поліції, у вищих ешелонах, - Гриша тицьнув пальцем у небо, - відомо, що Поліна жива і за кордоном. Думаєш, чому проти мене не порушили справу? Крім того, нам потрібні були документи, дозволи. Просто їм добре заплатили за мовчання. Усю цю виставу з похороном було розіграно спеціально для Полоцьких.

Я в цілковитій розгубленості. Вважала Григорія справжнім злочинцем, жахливою людиною, а тепер він по відношенню до Поліни, якій допоміг просто по дружбі, вивалив купу грошей, зіпсував собі репутацію, виглядає справжнім героєм. Та й помилку з моїм викраденням усвідомив, навіть вибачився.

- І що далі було?

- Інститут мені, зрозуміло, довелося кинути. Вчитися поряд із Радом не було можливим. Та мені й без різниці. Потрібна ця економіка синові циганського барона, як корові сідло. Шуму, звісно, ​​було. Розумні люди і ті, хто мене знав, звісно, не повірили у звинувачення у вбивстві, але ж і дурнів довірливих вистачає. Загалом, вирішив я поїхати в інше місто і вступити на журналістський факультет, так ми з тобою в одній групі й опинилися. Все просто. А далі ти й сама знаєш. Ти мені завжди подобалася, з самого початку, але чомусь стверджувала, що ми лише друзі. Поки поряд були, нічого, а як подумав, що ти поїдеш, і більше я тебе не побачу, мов збожеволів. Ось і зважився на це викрадення. То ти прощаєш мене?

- Гаразд. Якщо більше нічого подібного не викинеш.

Гриша важко зітхнув, опустивши голову:

- Залишу собі надію добитися твоєї прихильності іншими способами: підтримуючи тебе і допомагаючи безкорисливо.

- Ось, можеш, якщо захочеш. Тоді залишаємося друзями, – я простягла руку.

Григорій обхопив мою долоньку своїми ручищами, злегка стиснув:

- Друзями, Горобчику, просто хорошими друзями.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45 46 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"