Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

що йшлося вище, не виключала збройних сутичок між різними групами населення, передусім між місцевим населенням та племенами, які просувалися з різних напрямків у багату життєдайними ресурсами долину Дніпра. Таке припущення підтверджується знахідками небіжчиків у мезолітичних похованнях Надпоріжжя зі слідами насильницької смерті. Наконечники стріл, знайдені в кістках похованих, належали не місцевому, а зайшлому населенню. Захист племінної (корінної, “кормової”, батьківської) території в час, коли поступово наростала екологічна криза, безсумнівно набув першочергового значення. Тому виникнення військової організації у мезолітичного населення Надпоріжжя може вважатися цілком ймовірним. Консолідація чоловіків для захисту племенної території могла мати місце і в інших племенних об’єднаннях. Однак ймовірніше, що контакти між різними етнічними спільностями в мезоліті були частіше миролюбними та спокійними.

Таким чином, як показує аналіз археологічних джерел, утворення племінної організації пов’язано із стабілізацією щільності населення, появою осідлості, хай спочатку і відносної, розвитком поняття. єдиної племінної (“кормової”) території, складанням режиму її раціонального використання та захисту від посягань чужинців, а також із формуванням нового ставлення до землі як батьківщини. Нова соціальна організація мала складний, нестійкий та суперечливий характер. З одного боку, тоді завершився розпад великих первісних громад пізнього палеоліту, на місці яких виникли невеликі однородові громади (2—4 сім’ї). З іншого, досить виразно простежується на новій основі об’єднання малих громад у племена, які на початку формування навряд чи були стійкими соціальними об’єднаннями. Вони виникли на різних територіях, розпадалися, з’єднувалися заново залежно від конкретних історичних ситуацій, як це притаманно більшості молодих, ще не цілком сформованих соціальних об’єднань, включно до ранніх державних утворень.

На сучасному етапі дослідження мезолітичної епохи вкрай важко дослідити характер зв’язків між різними структурами в племені. До того ж вони були різними в різних регіонах. В одних випадках, як це спостерігалося на Подніпров’ї, плем’я мало чіткі структури управління, без яких неможливо уявити собі військову організацію; у других, як було показано на прикладі межиріччя Дунаю та Дністра, це була соціальна організація, яка регулювала на більш “демократичних” засадах лише шлюбні та ідеологічні уявлення при відносно вільних господарських стосунках. У лісовій та лісостеповій зонах, судячи за даними етноісторичного аналізу, племенні об’єднання мали тимчасовий,нестійкий характер.

Однак при всьому розмаїтті етнічних, господарських, соціальних та культурних стосунків як між різними групами населення, так і в середині окремих соціальних об’єднань, мезолітична епоха, безсумнівно, підготувала підвалини для виникнення нового типу господарства — відтворюючої економіки та складання тривкої громади землеробів та скотарів.

Глава 5

Духовна культура

Особливе значення у вивченні історії стародавнього часу мають дослідження, пов’язані з відтворенням рівня розвитку інтелекту і духовної культури первісної людини, її намаганням пізнати навколишнє середовище, світ взагалі і знайти своє місце в ньому. Сам по собі процес зростання інтелектуального і духовного потенціалу у суспільстві вкрай складний і суперечливий. Він зумовлений багатьма чинниками і має різні конкретно історичні прояви. До того ж, на превеликий жаль, пам’яток духовної творчості мезолітичної людини в Україні знайдено дуже мало.

Однак, спираючись на попередні відомості про творчу діяльність первісної людини, спробуємо відтворити деякі моменти її буденного життя в мезолітичний час, залучивши при цьому всі ймовірні свідчення про її духовну й інтелектуальну діяльність.

Як нам уже відомо, близько 3 мільйонів років людина день у день виготовляла з каменю мисливську зброю та інші знаряддя праці. Наприкінці мезоліту вони були не тільки ефективнішими за попередні, а й естетично довершенішими. Здебільшого вони були оброблені і підігнані з ювелірною точністю і великою майстерністю. Однак справа навіть не в цьому. Перш ніж зробити ефективну і естетично досконалу зброю, людині необхідно було добре знати і вміти оцінювати якості кам’яних порід, що безумовно сприяло накопиченню мінералогічних знань. Із безмежного обсягу гірських порід людина поступово навчилась відрізняти не лише ті, які могли бути піддані подальшій обробці з метою отримання необхідних і належної якості знарядь, а й ті, що могли бути доцільно використані на будівництві різноманітних споруд із застосуванням каменю та інших матеріалів.

Проте цим не обмежуються знання первісними людьми властивостей гірських порід. На мезолітичних поселеннях знайдено численні перепалені уламки дрібнозернистого озалізненого пісковика, темнобурого мергелю, вохри тощо, поряд з фарботерками, товкачами для фарб, дрібними вістрями та трапеціями. Розтерті в порошок перепалений пісковик, мергель, вохра використовувались як барвники для розпису одягу, а також для татуювання та розпису тіла людини при обрядових церемоніях. Червоні, близькі до кольору крові, вони часто супроводжували мертвих у похованнях на мезолітичних могильниках Надпоріжжя та Криму. Навряд чи можна сумніватися в тому, що перші пошуки людини в хімічній галузі були пов’язані саме з виготовленням мінеральних барвників.

Накопиченню знань з географії та біології сприяли необхідність удосконалення мисливського промислу та процесу розчленування і обробки туш мисливської здобичі. Мисливець повинен був не лише добре знати особливості рельєфу місцевості полювання і вільно орієнтуватися у просторі, а й склад та звички тваринного світу, біологію розмноження промислових тварин, склад і їстівні якості рослин довкілля. Без цих знань важко було успішно вести мисливсько-збиральницьке господарство і неможливо було б перейти до доместикації рослин і тварин, перші спроби якої на півдні України розпочались наприкінці мезоліту — початку неоліту. Зростанню географічних уявлень сприяли і вимушені міграції населення, про що йшлося раніше. .

Розвиток виробництва також зумовлював потребу в подальшому удосконаленні математичних та астрономічних знань. Останнім часом в археології стало визнаним, що значна частина пізньопалеолітичних та мезолітичних виробів з кісток та витворів мистецтва, які були свого часу “прикрашені” різноманітними зарубками, ямками, хрестиками, крапками тощо, відбивають процес становлення і розвитку системи рахунку та календарних (астрономічних) уявлень у первісної людини[56].

Передумови розуміння необхідності кількісних уявлень і операцій визрівали у повсякденному житті первісної людини і були пов’язані з її утилітарною діяльністю: розчленування крем’яної сировини, розподіл продуктів мисливського промислу, складання із окремих частин наконечників стріл, спорудження жител тощо. Математичні уявлення на основі цих спостережень почали складатися в попередні часи, ймовірно, ще в ранньому палеоліті. За періоду мезоліту первісна людина, безумовно, уже досить вільно володіла навичками рахунку, що відбилося в численних графічних витворах того часу.

Так, на одному з уламків костяних наконечників, знайдених на мезолітичному поселенні Мирне, що у Нижньому Подунав’ї, чітко помітні чотири групи насічок (рис. 27). Три з них складаються з ромбоподібної фігури в центрі, зверху і знизу біля гострих кутів якої нанесено по чотири або три паралельні насічки. Ледве помітна подібна композиція простежується й у нижній частині уламка, яка частково була стерта заполіровкою під час крепління наконечника до древка, що