Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг 📚 - Українською

Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вагітна від нареченого сестри" автора Ярл Конг. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 42

- Доню, а в тебе не буде проблем через те, що ти пропустила навчання вчора, та і сьогодні не пішла в університет? - Цікавиться тато, коли ми вдвох направляємося на дачу. Мама не змогла відпроситися з роботи, тож мала під'їхати тільки ввечері, щоб швидко оглянути речі, а до мене неочікувано зранку подзвонив Ніколас та повідомив, що я на сьогодні можу бути вільна. Я, чесно кажучи, вже й не очікувала, що ситуація може розвернутися в мій бік, готувалася повідомити батькові, що не зможу зіставити йому компанію, як керівник ощасливив такою гарною звісткою. Сам зателефонувавши. Давши мені відгул.

- Та ні, не переймайся, я все наздожену, - тож попри те, що дача була продана, все ж цей день починався з позитивних новин, саме тому я з посмішкою на вустах запевнила батька, що все буде окей. З навчанням так точно. З іншим... Поглянемо.

- Я в тобі навіть не сумніваюся, ти в мене дуже розумна дівчинка, - хоч я вже і доросла, але все одно приємно отримувати похвалу з вуст батьків, тож моя посмішка стає ширшою, а на душі моментально теплішає, - і вибач мені за вчорашнє. Я повівся як дурень.

- Ти за що, тату?

- За те, як повівся зранку. Вибач. Я просто був на емоціях, практично не спав, тож зірвався. Пробач мені, сонечко. Пробач дурного старого.

- Це ви мене вибачте за те, що все так сталося... Якби я не зірвалася та не поїхала, то нічого б цього не трапилося, - я вже певно сотню разів встигла прокрутити той вечір в голові та подумати, як все могла бути, якби я залишилася на будинку. Не потрібно було б продавати машину, тепер би ми їхали з батьком на ній, а не на робочій. Дача залишилася б у нашому володінні. В батьків би голова не боліла стосовно того, де знайти купу грошей, щоб все перекрити. А найголовніше те, що у рідних би сивих волосин не додалося на тій самій голові, якби я залишилася з дівчатами. Все було б кардинально інакше.

- І покинула б свою найкращу подругу в найгірший момент її життя? Просто плюнула б на неї й на її маленьку доньку?

- Ні, не покинула б, - тато прекрасно мене знає, усвідомлює, що я вчинила як вчинила, і я розумію, що по-іншому я б не змогла.

- Доню, ти все правильно зробила. Продемонструвала, що ти людина. Ми з мамою гордимося тобою. А матеріальні речі вони матеріальні, їх можна придбати, обміняти, викупити. Людяність же або є або її немає. Якби у тебе її не було, то я б палець об палець не вдарив, щоб тобі допомогти. Навіть незважаючи на те, чи ти моя рідна донька, чи ні.

Ця промова батька настільки мене надихнула, що я навіть практично не плакала, коли перебирала свої речі, вирішуючи, що залишити, а що можна відвезти в притулок тваринам. Там різного роду одяг використовується як підстилка для наших братів менших. Тож і добру справу робиш і просто так смітник не забиваєш. Ідеально.

Та все ж не пустити сльозу не вийшло. Все ж не спромоглася я залишити щоки сухими.

В очах запекло тоді, коли я взяла кардиган бабусі. Її улюблений. Скільки її пам'ятаю, стільки вона його і носила. Саме його я залишила після смерті рідної. На згадку. Саме його я наразі стискаю та прикладаю до носа, вдихаючи парфуми бабці, котрий досі чутно на одязі. І який переносить мене в щасливе дитинство, коли все було так просто, так яскраво, так безтурботно.

Дивно, а це ще що таке? Відчуваю, що в кишені цього кардигану щось є, щось невеличке, але точно є.

Конверт? Так. Звичайний конверт, в який складають лист з посланням. Сам він не підписаний, немає надпису ні від кого і ні для кого. А от всередині нього знаходжу дві речі. Лист. Що можна було ще передбачити. І колечко. Бабусине. Дивлюся на нього й згадую, що це точно її коштовність. Тільки хіба тут раніше був цей конверт? Як я могла його проґавити, якщо час від часу брала цей кардиган в руки та згадувала приємні миттєвості з минулого?

"Кікуха, привіт, мала"

Цієї однієї фрази вистачає, щоб сльози, які зібралися в очах, полетіли по щоках, падаючи на цей лист, роблячи його прозорим. Це тітка. Моя улюблена тітка. Це без жодних сумнівів. Тільки вона називала мене Кікухою.

"Кікуха, я відчуваю, що ось-ось вже відправлюся в кращі світи до твоєї бабусі, але перед цим я маю дещо зробити. Віддати тобі це колечко. Якщо пам'ятаєш, то це одне з улюблених прикрас бабці."

Я киваю головою, ніби тітка може мене бачити. Хоча я впевнена, що вона мене бачить, просто спостерігає за мною з іншого світу. А так сто відсотків вона зі мною. Ось прямо зараз я навіть відчуваю її присутність поряд з собою, хоч і візуально в кімнаті я одна-однісінька.

"Тепер цей скарб твій. Бережи його і в тяжку хвилину він тобі допоможе. Люблю тебе, Кіка, дуже сильно люблю! Твоя Ріка!"

І поки цей лист повністю не розклався на маленькі шматочки від мого вже шаленого потоку сліз, помічаю якийсь номер телефону під цим повідомленням. Звичайний набір цифр якогось абонента.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45 46 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"