Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Наші розбиті серця , Кетрін Сі 📚 - Українською

Читати книгу - "Наші розбиті серця , Кетрін Сі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наші розбиті серця" автора Кетрін Сі. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 64
Перейти на сторінку:
20

На щастя, Ейдена дійсно виписали у неділю і вже ввечері ми змогли поїхати до квартири. Я вдячна за те, що Емілія дозволила мені тут жити і мені є куди повертатися. Думаю, якийсь час ми поживемо тут, а вже потім будемо шукати якесь нове місце, де будемо потроху обживатися, як сім'я. Та звісно, це все ще потрібно обговорити з Ейденом, раптом в нього якісь інші плани. 

До будинку ми добиралися на таксі, оскільки у такий час не найкраща ідея була їхати на громадському транспорті. 

– Дякую, – я заплатила таксисту і ми вийшли з машини. – Яка ж я рада, що ми будемо ночувати сьогодні на зручному ліжку, а не у лікарні на одномісній койці. 

– Я радий, що ти нарешті зможеш виспатися. 

Якийсь у нього понурий голос, та й у таксі він весь час мовчав. Я не знаю чи варто зараз починати розмову про його стан, бо востаннє Ейден попросив не розмовляти про це. 

– Що ти хочеш на вечерю? – Вирішую запитати хоча б щось. 

– Немає різниці, я все з'їм. – Ейден точно не в настрої, але чому? 

Його нарешті виписали, йому краще, хоча й досі на обличчі синці. Невже хвилюється через свого брата? Ейдена не відпустив Ларі, він сам втік, а разом з тим спалив приміщення у якому його утримували. На щастя обійшлося без постраждалих. Отже, якщо думати логічно, то цей козел Ларі, захоче помститися Ейдену за це. 

– Заходь, – запускаю чоловіка першим до квартири. – Не знаю чи встиг ти у той раз оглянутися тут, та мені здається, що тут доволі мило й затишно. 

– Так, приємна атмосфера. 

Ейден зняв кросівки, сорочку, що служила замість накидки, й пройшов на диван. Вчора я їздила до Брітні і вона дала мені одяг її чоловіка для Ейдена, тож на перший час, у нього є у чому ходити, а потім купимо. 

– Як тобі таке, – заходжу до ванної, щоб помити руки, – Зараз ми готуємо рис з каррі, заварюємо чай, а потім сідаємо дивитися якийсь фільм. Як тобі план? 

– Звучить чудово, – Ейден оглядав кімнату коли я вийшла. – Тут багато різних статуеток.

– Так, вони Емілії, я вирішила не прибирати, хоча вона й дозволила. 

– Вони додають якусь атмосферу цій квартирі. 

– Я так само подумала, тому не стала чіпати. 

Приємно, що Ейден так само бачить цю квартиру. Я підійшла до чоловіка і обійняла його зі спини. 

– Я так рада, що ти тут і я можу торкнутися тебе. 

– Ти хочеш мене звабити, Хейзі? 

– Хочу, але не зараз. – Цілую в плече. – Зараз нам потрібно готувати їсти..

– А можливо, відкладемо їжу на потім? 

Ейден повернувся до мене й ніжно поцілував., я не стала зупиняти його. Руки чоловіка блукали по моєму тілу і я вже була готова дійсно відкласти їжу на потім, як неочікувано у двері подзвонили. Різкий звук розлетівся по усій квартирі і я здригнулася.

– Хто б це міг бути? – Крокую до дверей і відчиняю їх. 

Я була готова побачити там навіть брата Ейдена, але ніяк не її. 

– Привітик, – Ельвіра стояла на порозі і посміхалася. 

– Якого біса ти тут забула? 

– Як ти знайшла нас? – Ейден став поруч зі мною. 

– І на яке питання мені відповідати? – Її голос звучав так, ніби вона у якомусь комічному шоу. 

– На обидва, Ельвіро. – Чоловік схрестив руки на грудях і сперся на двері. 

– Можливо ви пустите мене до квартири, молодята? – Вона по дитячому надула губи. 

– Ні. 

– Нехай заходить, не варто це слухати сусідам. 

– А твоя дівчина розумніша від тебе, друже. – Вона мило посміхнулася Ейдену і увійшла до квартири. 

– Йди на кухню, нам потрібно поговорити з Ейденом. 

– Як скажеш, – Знімає підбори і проходить на кухню. 

Що ж, взуття вона зняла, отже манери хоч якісь є. Я взяла чоловіка попід руку і повела до спальні, де нас буде не так чутно.  

– Що будемо робити? 

– Я не знаю, не очікував, що хтось так швидко знайде нас. – Ми намагалися говорити пошепки. – Тим паче Ельвіра. 

– Тоді давай вислухаємо її, не просто так ж вона прийшла. 

– Вона могла й просто так прийти.  

– А якщо ні? 

– Я не думаю, та давай спробуємо дізнатися її ціль візиту, а потім будемо вирішувати, що робити далі. 

– Добре. 

Ми вийшли з кімнати саме у той момент, коли Ельвіра нишпорила по тумбочках у кухні. 

– Я нічого поганого не зробила, просто шукала келихи для вина. – Дівчина вказує рукою на пляшку, що стоїть на столі.

Вона принесла її з собою, бо у квартирі не було алкоголю. 

– Вони не тут, – я підійшла, відчинила нижню тумбочку й дістала звідти два келиха. 

– Нас же троє. 

– Ейден не буд пити. 

– Чому? 

Здіймаю брови з німим запитанням “ти-зараз-серйозно-чи-знущаєшся”? 

– О, точно, він тільки з лікарні, – каже вона. – Не подумала, вибачте.

Ейден допоміг відкоркувати пляшку вина, а Ельвіра налила нам. Ми сіли на кухні, і перш ніж почати розмову, ми пригубили вино. Воно було доволі смачне. 

– Тепер можеш розповідати, що ж ти тут забула. – Кажу я. 

– І як ти дізналася, що ми тут. – Додає Ейден.  

– Як дізналася? – Дивиться на свої нігті. потім на нас. – Їхала за вами від самої лікарні. 

Каже так, ніби це звичайне діло і цілком буденна справа. 

– О, то ти шпигувала? – відкидаюся на спинку стільця. 

Ця дівчина не така вже дурна, якою хоче здаватися. 

– Це не було шпигуванням, просто вирішила поїхати тою самою дорогою, що й ви. Так і приїхала сюди. 

– То і квартиру ти на вмання вибрала? – Іронічним голосом питаю.

– Чорт, а тут у мене немає виправдань. – Аплодує. – Молодець Хейзел. Один, нуль. 

– З тим як знайшла квартиру, ми розібралися. Яка твоя мета приходу сюди? – Втручається Ейден. 

– Мета? Просто хотіла знати де ти тепер будеш жити. – Обводить поглядом квартиру. 

– Мало вірится, Ель. 

– Ти досі не віриш мені. Ти ніколи не вірив мені з першого разу. 

– Бо ти завжди брешеш. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45 46 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші розбиті серця , Кетрін Сі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наші розбиті серця , Кетрін Сі"