Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

— З чого? — поцікавилася Пайпер.

— Оце так! — промовив Лео. — Це перша військова субмарина, що вдало потопила корабель під час громадянської війни. Завжди мріяв її побачити.

— Її сконструювали римські напівбоги, — продовжив Джейсон. — На ній знаходився таємний запас торпед із імперського золота... Перш ніж ми їх забрали й повернули до Табору Юпітера.

Хейзел схрестила руки.

— Отже, римляни бились на стороні Конфедератів? Як онучка жінки, яка була рабинею, не зважайте, якщо я просто скажу... Не круто.

Джейсон виставив долоні перед собою.

— Я особисто тоді ще не народився. До того ж не всі римляни були на одному боці. Так само, як і греки. Але, в цілому, згоден. Не круто. Іноді напівбоги помиляються. — Він сором’язливо поглянув на Хейзел. — Наприклад, коли поводяться занадто недовірливо. І говорять не подумавши.

Хейзел витріщилась на нього. Повільно вона почала розуміти, що він перепрошує.

Джейсон штурхнув ліктем Лео.

— Ай! — поскаржився Лео. — Тобто так... помиляються. Коли, наприклад, не довіряють чиїмсь братам, які, ну, можливо, потребують, порятунку. Гадаю.

Хейзел стиснула губи.

— Гаразд. Назад у Чарльстон. Хочете сказати, що нам слід знову оглянути субмарину?

Джейсон знизав плечима.

— Ну... на думку спадають лише два місця в Чарльстоні, що можна оглянути. Музей, де зберігається «Ханлі», — одне з них. Там багато реліквій громадянської війни. Maпy могли заховати десь поміж ними. Я знаю приміщення. Можу провести туди загін.

— Я піду, — промовив Лео. — Це звучить круто.

Джейсон кивнув. Він повернувся до Френка, який намагався витягти пальці зі своїх китайських наручників.

— Тобі теж слід піти, Френку. Твоя допомога нам не завадить.

Френк здавався здивованим.

— Чому? В акваріумі я приніс небагато користі.

— Ти чудово впорався, — запевнив його Персі. — Знадобились сили всіх трьох, щоб розбити те скло.

— До того ж ти — дитина Марса, — промовив Джейсон. — Привиди переможеної сторони змушені тобі служити. А в музеї у Чарльстоні немало привидів-конфедератів. Ти потрібен, щоб тримати їх у шорах.

Френк напружено глитнув. Аннабет пригадала розповідь Персі про те, як Френк перетворився на велетенську золоту рибку, і ледве втримала усмішку. Вона більше ніколи не зможе дивитися на цього здорованя, не уявляючи його коропом.

— Гаразд. — Нарешті погодився Френк. — Звісно.

Він розгублено подивився на свої пальці, які не міг дістати з наручників-пастки.

— Е-е, як?

Лео захихотів.

— Друзяко, ти що ніколи не бачив таких? Щоб звільнитись, потрібно знати один простий трюк.

Френк знову безуспішно смикнув руки. Навіть Хейзел насилу втримувалася від сміху.

Френк скорчив зосереджену мину і раптом зник. На його місці на палубі, поряд із порожніми китайськими наручниками, сиділа зелена ігуана.

— Молодець, Френку Чжане! — сухо промовив Лео, імітуючи голос Хірона. — Саме так люди й звільняються від китайських наручників — перетворюються на ігуан.

Усі розсміялись. Френк знову перетворився на людину, підняв наручники й запхав їх назад у рюкзак. А потім ніяково посміхнувся.

— Хай там як, — промовив Френк, вочевидь, бажаючи якомога швидше змінити тему. — Музей — це одне місце, що ми оглянемо. Але, е-е, Джейсоне, ти вважаєш, що таких місць два?

Усмішка Джейсона згасла. Про що б він зараз не думав, Аннабет була переконана, що це щось неприємне.

— Так, — промовив хлопець. — Інше місце називається «Беттері» — це парк біля гавані. Останнього разу, коли я там був... з Рейною... — Джейсон глянув на Пайпер, а потім поспіхом продовжив: — Ми дещо побачили в парку. Там був привид, що походив на духа молодої південки часів громадянської війни. Вона ширяла в повітрі й випромінювала світло. Ми намагалися заговорити до неї, але варто було тільки наблизитись, як вона зникала. А тоді Рейні дещо спало на думку. Вона сказала, що спробує самотужки, можливо, дух розмовляє тільки з жінками. Рейна підійшла до привиду сама, і, як і передбачала, дух із нею заговорив.

Усі чекали.

— І що вона сказала? — запитала Аннабет.

— Рейна відмовилась мені розповідати, — відповів Джейсон. — Але це напевне було чимось важливим. Вона здавалась... збентеженою. Може, почула пророцтво або якісь погані новини. Після цього випадку я ніколи не бачив Рейну в такому стані.

Аннабет замислилася над цим. Після випадку з ейдолонами вона не мала наміру наближатися до привидів, особливо, до тих, які ошелешують людей пророцтвами або поганими новинами. З іншого боку, її мама — богиня знань, а знання — це наймогутніша зброя. Безглуздо відмовлятись від будь-якого джерела інформації.

— Що ж, тоді пригода для дівчат, — промовила Аннабет. — Пайпер і Хейзел можуть піти зі мною.

Обидві кивнули, хоча Хейзел дещо збентежено. Вона, безперечно, надивилась на привидів, перебуваючи в Підземному царстві. Очі Пайпер зухвало блищали, наче промовляючи: «Що може Рейна, те можу і я».

Аннабет раптом усвідомила, що ці два завдання виконуватимуть шестеро з них, а отже, Персі залишиться на кораблі наодинці з тренером Хеджем. Як турботлива дівчина, вона не могла дозволити, щоб він опинився в такій ситуації.. До того ж, після стількох місяців розлуки їй зовсім не хотілось випускати його з поля зору. З іншого боку, Персі досі не міг оговтатися після зустрічі з поневоленими морськими істотами, тож йому, можливо, не завадив би відпочинок. Вона переглянулася з ним, безмовно запитуючи його думки. Він кивнув, наче відповідав: «Так. Усе буде гаразд».

— Тоді вирішили. — Аннабет повернулася до Лео, який роздивлявся свою консоль і слухав скрипіння та клацання Фестуса через інтерком. — Лео, скільки часу до прибуття в Чарльстон?

— Чудове запитання, — пробурмотів він. — Фестус щойно помітив велику зграю орлів позаду нас... Їх виявив радар далекої дії, у полі зору їх поки що немає.

Пайпер нахилилась над консоллю.

— Ти впевнений, що це римські?

Лео закотив очі.

— Ні, Пайпс! Це випадкова зграя велетенських орлів, які летять ідеальним ключем. Авжеж, вони римські! Ми можемо розвернутись і дати бій...

— Що буде жахливим рішенням, — промовив Джейсон, — і позбавить римлян будь-яких сумнівів щодо нашої ворожості.

— Або в мене є інше рішення, — продовжив Лео. — Якщо ми полетимо в Чарльстон прямо, то будемо там за кілька годин. Але орли нас наздоженуть — і нам буде непереливки. Натомість, ми можемо