Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Міжконтинентальний вузол 📚 - Українською

Читати книгу - "Міжконтинентальний вузол"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Міжконтинентальний вузол" автора Юліан Семенов. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 83
Перейти на сторінку:
який відрекомендував Пеньковського своїм земляком, уродженцем Орджонікідзе. Зустрічався з Пеньковський переважно в компаніях. А бувало так, що не бачив Пеньковського рік, а то й більше. Зустрічалися ми на стадіоні, в кафе, в ресторанах, ходили в театри. Здебільшого Пеньковського я бачив тільки вечорами. Я знав: Пеньковський виїжджає за кордон, тому вважав, що він людина перевірена, і ніяких підозрінь до нього в мене не було. Хоч тепер багато хто говорить: «Його фізіономія мені не подобається» та інше. А один знайомий каже: мовляв, він знав, що Пеньковський не читав навіть газет. Я цього не знав і не помічав.

Влітку минулого року Пеньковський звернувся до мене з проханням: чи не можу я звільнитися під кінець дня, щоб на автомашині підвезти з аеродрому одну потрібну людину, його приятеля, який працює в нашому посольстві в Лондоні. Без особливого ентузіазму я все-таки погодився поїхати, і ми подалися в Шереметьєво. Мене це не здивувало: я бачив, як Пеньковський працював з японською делегацією і зустрічав інші делегації біля під'їздів. Коли ми приїхали на аеродром у Шереметьєво, він пішов зустрічати, а я лишився в автомашині, навіть не уявляючи, кого везтиму. Невдовзі Пеньковський підійшов до мене разом з громадянином, якого я раніше не бачив. Пеньковський сказав: «Це наш друг. Ти не заперечуватимеш, якщо ми його підвеземо?» Вони сіли ззаду в машину, я був за кермом, і ми рушили до готелю «Україна».

Головуючий: А хто був цей друг?

Свідок Рудовський: Як тепер з'ясовується, це був Вінн. Я його ніколи не бачив, і Пеньковський мене з ним не знайомив. Коли ми їхали в машині, Пеньковський і Вінн розмовляли англійською мовою. Зрідка Пеньковський перекладав мені те, про що вони говорили: наприклад, яка в Лондоні зараз погода. Взагалі, Пеньковський намагався показати, що тримає мене в курсі їхньої розмови.

Головуючий: Вінн подякував вам за те, що ви його зустріли?

Свідок Рудовський: Я попросив Пеньковського спитати Війна, як він доїхав у моїй старенькій машині. Вінн відповів, що доїхав добре, залишив мені пачку чи дві сигарет як презент. Після того як Пеньковський вийшов з готелю, ми поїхали до його будинку. Пеньковський сказав, що це наш працівник, потрібна людина. Я здивувався: як англієць може бути нашим працівником!

Головуючий: Розкажіть про ваші зустрічі з Пеньковський.

Свідок Рудовський: З Пеньковським ми зустрічалися в різний час, але, як я вже сказав, здебільшого ввечері. Були з ним у кафе, в ресторанах, часто разом обідали. Пеньковському дзвонити було марно, дзвонив він сам або мені на роботу, або моєму приятелю, і ми зустрічались. Іноді просто гуляли по вулиці, заходили в ресторан чи кафе пообідати після робочого дня. Ніяких розмов антирадянського характеру в мене з ним і з моїми друзями не було. Ніяких підозрінь і ніяких сумнівів щодо Пеньковського не виникало. Я познайомив Пеньковського з подругою моєї приятельки Галиною. Пеньковський в неї закохався. Принаймні вони часто зустрічались; вона не знала ні домашнього, ні службового телефону Пеньковського, і мій домашній телефон був немовби зв'язковим пунктом між ними.

Головуючий: Комутатором?

Свідок Рудовський: Так, комутатором. Галя дзвонила мені й запитувала, чи не дзвонив Олег; Пеньковський теж дзвонив мені і просив передати Галі, коли він зустрінеться з нею. Це, можливо, було три-чотири, а може, й п'ять разів. Галя працювала недалеко від ресторану «Баку», і під час обідньої перерви Пеньковський кілька разів просив мене зустрітися з Галею і ввійти з нею до ресторану, бо йому, мовляв, незручно це робити: він одружений, а я розлучений. Я під'їжджав до ресторану, зустрічався з Галею і заходив з нею в ресторан, де вже за столиком сидів Пеньковський. Оскільки це була обідня перерва, то все обходилося без будь-яких випивок. Після обіду я проводжав її до місця роботи. Приходив він з нею разів зо два до мене в гості.

Ще я зустрічав з Пеньковським жінку, яку звали Ліда. Пеньковський сказав, що вона дуже добре й уважно до нього ставилася в госпіталі, які стосунки були з цією Лідою — мені невідомо.

Були ще дві жінки, з якими Пеньковський мене познайомив. Це дружини військовослужбовців — Зоя і Тамара. З ними раз чи двічі ми зустрічалися на квартирі в Зої. Потім я сам зустрічався з Тамарою, а чи зустрічався Пеньковський ще із Зоєю — про це я не знаю.

Ще один випадок. Якось із друзями ми були на футболі. Пеньковський сказав, що чекатиме нас із дівчиною в готелі. Після футболу ми зайшли в ресторан, і справді там сидів з дівчиною Пеньковський; імені й прізвища її не знаю; він сказав, що це секретарка начальника управління чи відділу, де він працює. Невдовзі він з нею пішов. Які стосунки в нього були з цією дівчиною — мені також невідомо.

Головуючий: Прошу відповісти на запитання народного засідателя генерал-майора Марасанова.

Народний засідатель Марасанов: Чи часто ви бували в ресторанах разом з Пеньковським?

Свідок Рудовський: Починаючи з весни шістдесят другого року разів два-три на місяць.

Народний засідатель Марасанов: Хто оплачував рахунки?

Свідок Рудовський: Частіше платив він, бо казав, що більше за нас одержує. Коли ми ходили з Галею, то він запрошував і платив.

Народний засідатель Марасанов: А ви завжди ходили з жінками?

Свідок Рудовський: Ні, здебільшого ми зустрічалися в ресторані без жінок.

Народний засідатель Марасанов: Крім ресторанів, де ще Пеньковський зустрічався з Галею?

Свідок Рудовський: Раз чи двічі він був з нею в мене дома.

Народний засідатель Марасанов: Що, ваша квартир була місцем побачень для Пеньковського?

Свідок Рудовський: Вони були один раз чи два рази.

Народний засідатель Марасанов: Вам відомо, які подарунки Пеньковський робив знайомим жінкам?

Свідок Рудовський: Якось я навіть іронізував з цього приводу. Мене дивувало, що він балує Галю. Він подарував їй туфлі, годинник, кофточку і просив її не говорити про це нам, щоб ми не сміялися з нього. Вона сказала одній дівчині, і ми від неї дізналися про цс.

Народний засідатель Марасанов: А вам особисто Пеньковський нічого не дарував?

Свідок Рудовський: З дрібних сувенірів — гаманець, ремінчик для годинника, запальничку, брелок для ключа, флакон туалетної води.

Народний засідатель Марасанов: Як я зрозумів, ви добре знали Пеньковського, дуже довго дружили з ним, випивали разом. Чи не можете сказати суду, яке коло інтересів Пеньковського?

Свідок Рудовський: На попередньому слідстві я висловлював свою думку. Зараз, після цієї страшної події, всі дізнались, що це за людина, а тоді я не міг навіть думати про це. Якихось особливих

1 ... 44 45 46 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Міжконтинентальний вузол», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Міжконтинентальний вузол"