Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Таємниця Кутузовського проспекту 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Кутузовського проспекту"

278
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця Кутузовського проспекту" автора Юліан Семенов. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 90
Перейти на сторінку:
чув!

— Добре… Що ти робив тиждень тому?

— На дачі здихав.

— На малині, чи що?

— Ні… Ми малину не держимо… Нормальна дача…

— А потім?

— Потім був у ділі.

— У якому?

— Причетності до Яструба не має. По закону можу не відповідати, інше число.

— Добре… Хто підтвердить, що ти дохнув на дачі? Сім днів тому, день і ніч, головне — ніч?

— Нянька.

— Блатна?

— Ні.

— Яка ж їй віра? Ти вистав мені свідка, який бовтає по фені і згоден відповісти перед нашим законом, я ж не один вирішуватиму, зі мною ще два авторитети в ділі…

— Офіційно заявляю: няньку можна взяти в толк, вона перевірена людина, брехню не покриватиме.

— Мені нянька не потрібна… Мені твій пахан потрібен, Варений. Я йому хочу це питання поставити. Якщо він тебе відмиє й дасть мазу, я піду по іншому сліду…

— По закону я не маю права віддавати пахана. І вам це відомо краще, ніж мені, тому що ви не просто законник, а й авторитет…

— Ремствуй на себе, — замислено відповів Артист і, не спускаючи очей з Вареного, повільно, немов з натужним болем, відкинувся на спинку стільця. — Де телефон?

— А що? — Варений подався до нього. — Навіщо? Кому ви хочете дзвонити?! Не вірите?! Я ж офіційно клянусь! Абсолютно офіційно!

— Де телефон? — повторив Артист і підвівся; він зіграв утому, дозволивши Вареному побачити опущені плечі, обвислі руки, схилену набік голову, — всі ці хвилини розмовляв з напруженням, зараз настала розрядка; ну, стрибай на спину, Варений, унікальний шанс, я ж до телефону йду, авторитетів викличу, настане твоя остання година, не пропусти мить…

Він ішов повільно, човгаючи переставляв ноги; аби тільки не переграти; кожен злодій — артист, лише досвідчений — талановитіший, а шістка — як провінціальний конферансьє з минулорічними анекдотами, дозволеними цензурою для публічного виконання.

Артист відчув рух за своєю спінюю за мить до того, як почув його; пружинисто пригнувся; масивна попільниця торохнула об двері; він, мов на шарнірах, розвернувся й Прийняв Варенова на груди; той немовби летів слідом за попільницею, виставивши лобасту голову, щоб перекинути ворога, заломити шию, розбити обличчя об підлогу, а потім підтягти до телефону й викликати, своїх, для зовсім інших уже толків.

Артист ударив Варенова ребром долоні по загривку; той мішком упав, розпластавшись на підлозі обм’яклим тілом.

Схопивши Варенова за чуб, Артист підняв його голову, заглянув в пополотніле обличчя; повіки тремтіли, отже, непритомність удавав; ударив обличчям об підлогу, раз, два… п’ять, знову подивився на повіки: лежали спокійно, зовсім воскові.

Повільно розтулив пальці; голова гримнула на паркет; пішов у ванну, набрав води в склянку й зазирнув на кухню; телефон стояв на підвіконні: моргала червона лампочка автовідповідача; натиснув кнопку кісточкою вказівного пальця, зробив тихше, прослухав голоси, записав номери телефонів, куди просили подзвонити, пішов до кімнати й вилив воду на голову Варенова. Той здригнувся, зашкрябався; Артист повернувся на кухню, ретельно витер склянку рушником, залишив на столі.

Закуривши, неквапливо увійшов до кімнати: Варенов стояв на порозі, похитуючись, як п’яний; кров текла по обличчю.

— Іди сюди, — сказав Артист. — Знімай трубку й набирай телефон… Винуватити мене нема чого, я попереджав… Або віддай добром Хріна, я з ним толки на самоті проведу…

Вимовляючи цю фразу, очей з обличчя не спускав, ждав, як відреагує на слово «Хрін»; той здригнувся; попався, сука…

…До Костенка подзвонив звідси, від Варенова, коли той пішов змивати кров у ванну; продиктував телефон:

— Начебто зараз живе по цьому номеру…

…Костенко відразу зв’язався зі Строїловим, сказав, що йде до нього, попросив підождати; Строїлов діждався, вмить з’ясував адресу по телефонному номеру; через дванадцять хвилин туди, на Паркову, послали бригаду; через п’ятдесят три хвилини «муровці» засікли невідомого, який вийшов з будинку «об’єкта»; невідомий (років тридцяти п’яти, блондин, голубоокий, зріст приблизно сто сімдесят п’ять, одягнений у шкіряну куртку й чорні брюки, особливих прикмет не помічено, на мізинці правої руки масивний золотий перстень) зупинив приватну машину і, професіонально перевірившись, сів у неї (номерний знак МЕУ 74–91). Машина рушила в напрямку центру; біля великого панського будинку на Потаповському невідомий, не відпускаючи водія, швидко зайшов у двір і зник у під’їзді двоповерхової будівлі. (Після Жовтня у дворах красивих ампірних громадин, побудованих саме напередодні перевороту, таких потвор натикали дуже багато; і старорежимну красу приємно понівечити, мстиво пригнувши до ступеня безликої рівності, та й у графу «піклування про підвищення матеріального рівня трудящих» цілком вписується реляція про те, що збільшили житлофонд, — у таку коробку можна вселити дванадцять сімей, на кожну — по кімнаті, економія в наявності; одна стіна — капітальна, панська, три інших — по одній цеглині, не замерзнуть, батарею поставимо.)

У будівлі «невідомий» пробув не більше п’ятнадцяти хвилин; зовнішнє спостереження, залишене на Потаповському, засікло молодого хлопця, що вийшов з темного під’їзду через хвилину після «невідомого»; дві машини й далі стежили за приватною, в якій приїхав «невідомий». Він розрахувався біля будинку сім на вулиці Будівельників, увійшов у четвертий під’їзд; судячи по тому, що вікна засвітилися на третьому поверсі, отже, він жив у квартирі номер дванадцять; з’ясували ім’я та прізвище: Володимир Аркадійович Никодимов, сорок четвертого року народження, росіянин, не судився, освіта незакінчена вища, працює по договору в московському торзі, розлучений; дружина, Никодимова Валерія Юріївна, сорок дев’ятого року народження, інструктор Росконцерту з організаційних питань. © http://kompas.co.ua

Хлопця, що вийшов слідом за Никодимовим, взяли в спостереження під кличкою Довгий. Його довели до Варсоноф’ївського провулку; там жила Валерія Юріївна Никодимова. Пробувши у неї десять хвилин (з’ясовувати не довелося, на дверях була табличка з прізвищем та ініціалами), Довгий повернувся додому о двадцять третій сорок сім і більше нікуди не виходив; прізвище Страхов, звати Геннадій…

Список мешканців усіх квартир на Парковій (судячи з номера телефону, котрий дав Артист, там жив Сорокін) Костенку й Строїлову принесли о п’ятій ранку на горище будинку, що стояв навпроти того під’їзду, звідки вчора ввечері вийшов Никодимов! Потрібних прізвищ — ні Сорокіна, ні Хрінкова — серед мешканців не було.

— Що робитимемо? — спитав Строїлов.

Не відриваючись від окулярів бінокля, Костенко відповів:

— Ждати.

…Ждали до восьмої.

— Очі не злипаються? — спитав Строїлов, розтираючи обличчя своїми донкіхотськими, довжелезними пальцями.

— Злипаються.

— По каву, може, з’їздити?

— Потерпимо.

— Хочете відпочити?

— В обличчя його я один знаю…

— Думаєте, міг борідку відпустити?

— Міг… Судячи з усього, в нього дуже розвинене почуття небезпеки… Але я не можу збагнути: навіщо йому стежити за нами?! — Костенко опустив бінокль, закурив, потер почервонілі очі й здивовано, з неприхованою розгубленістю зиркнув на

1 ... 44 45 46 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Кутузовського проспекту», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Таємниця Кутузовського проспекту» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Кутузовського проспекту"