Читати книгу - "Гаррі Поттер і Смертельні реліквії"

Ельф сів, скрутився клубком, встромив мокре лице між коліна й почав гойдатися туди-сюди. Коли заговорив, голос його був глухий, однак цілком виразний у лункій тиші кухні.

- Хазяїн Сіріус утік звідси, то й скатертю дорога, бо він був поганий хлопець і мучив мою хазяєчку своїми брудними витребеньками. А от хазяїн Реґулус мав гідність. Він з пошаною ставився до доброго імені Блеків і до свого шляхетного чистокровного походження. Роками він говорив про Темного Лорда, що мав вивести чаклунів зі схованки, щоб керувати маґлами й тими, хто був маґлівського роду... а як йому виповнилося шістнадцять, хазяїн Реґулус приєднався до Темного Лорда. Він був такий гордий, такий гордий, такий радий служити...

- Минув рік, і якось хазяїн Реґулус зайшов на кухню побачитися з Крічером - хазяїн Реґулус завжди добре ставився до Крічера. І хазяїн Реґулус сказав... він сказав...

Старий ельф загойдався ще швидше.

- ...сказав, що Темному Лордові потрібен ельф.

- Волдемортові був потрібен ельф? - перепитав Гаррі і глянув на Рона й Герміону, спантеличених так само, як і він.

- О, так, - простогнав Крічер. - І хазяїн Реґулус добровільно зголосився віддати Крічера. Це була велика честь, сказав хазяїн Реґулус, велика честь для нього і для Крічера, котрий мав виконати те, що йому накаже Темний Лорд... а потім п-повернутися додому.

Крічер загойдався ще швидше, його дихання переривалося схлипуванням.

- Ото Крічер і подався до Темного Лорда. Темний Лорд не сказав Крічерові, що треба робити, а взяв Крічера з собою в печеру коло моря. А в тій печері була ще одна печера, а в ній велике чорне озеро...

Волосся в Гаррі на потилиці стало сторч. Здавалося, ніби Крічерів скрипучий голос долинає з-над тієї чорної води. Він бачив усе, що там відбувалося, ніби сам був при цьому присутній.

- ...там був човен...

Авжеж, там був човен. Гаррі знав цей човен, примарно-зелений, крихітний, і зачаклований так, щоб перевозити до острівця посеред озера одного чаклуна й одну жертву. То он як Волдеморт перевірив надійність захисних чарів навколо горокракса: позичивши нікому не потрібну істоту, ельфа-домовика...

- Там, на острові, б-була чаша, повна якогось зілля. Т-темний Лорд примусив Крічера його випити...

Ельф затрусився з голови до п’ят.

- Крічер випив, а як випив, то побачив жахливе... у Крічера всередині все палало... Крічер ридав і кликав хазяїна Реґулуса, щоб той його порятував, кликав хазяєчку Блек, але Темний Лорд тільки сміявся... він примусив Крічера випити все зілля до дна... вкинув медальйон у порожню чашу... і знову наповнив її зіллям.

- А тоді Темний Лорд поплив собі геть і покинув Крічера на острові...

Гаррі уявляв, як це було. Бачив, як зникало в пітьмі біле зміїне обличчя Волдеморта, як його червоні очі безжалісно дивилися на ельфа, що корчився в муках, і який умер би за кілька хвилин, якби скорився нестерпній спразі, що мучила жертв палючого зілля... але далі уява Гаррі не йшла, бо він не розумів, як це Крічер зумів урятуватися.

- Крічер хотів води, він підповз до краю острова й випив з чорного озера... і руки, мертві руки, висунулися тоді з води й затягли Крічера під воду...

- А як ти врятувався? - запитав Гаррі і не здивувався, що вимовив це пошепки.

Крічер підвів потворну голову й подивився на Гаррі великими, налитими кров’ю очима.

- Хазяїн Реґулус звелів Крічеру повернутися, - відповів він.

- Я знаю... але як ти врятувався від інферіїв? Крічер, здається, не розумів.

- Хазяїн Реґулус звелів Крічеру вернутися, - повторив він.

- Я знаю, але...

- Та це ж очевидно, Гаррі! - здивувався Рон. - Він роз’явився!

- Але... в тій печері не можна було являтися чи роз’являтися, - засумнівався Гаррі, - інакше Дамблдор...

- Ельфівські чари інакші, ніж людські, - сказав Рон. - Тобто вони можуть являтися і роз’являтися навіть у Гоґвортсі, а ми не можемо.

Запала тиша, поки Гаррі перетравлював почуте. Як міг Волдеморт припуститися такої помилки? Та поки він міркував, крижаним голосом заговорила Герміона.

- Зрозуміло, Волдеморт недооцінював можливості ельфів-домовиків, бо, як і всі чистокровні чаклуни, ставився до них, як до тварин... йому б і на думку не спало, що вони володіють недоступними йому чарами.

- Найвищим законом для ельфа-домовика є наказ хазяїна, - прорік Крічер. - Крічеру було велено повернутися додому, тому Крічер і повернувся додому...

- То ти й зробив, як тобі було велено, - лагідно промовила Герміона. - Ти ж виконав наказ!

Крічер захитав головою, ще швидше розгойдуючись.

- А що було, коли ти повернувся? - запитав Гаррі. - Що сказав Реґулус, коли ти розповів йому, що сталося?

- Хазяїн Реґулус був дуже стурбований, дуже, - прохрипів Крічер. - Хазяїн Реґулус наказав Крічерові заховатися й не виходити з дому. А тоді... це вже було трохи пізніше... хазяїн Реґулус якось уночі знайшов Крічера в його комірчині, й хазяїн Реґулус був якийсь дивний, не такий, як завжди, дуже стурбований, Крічер це помітив... і він звелів Крічерові одвести його в печеру, в ту печеру, у якій Крічер був з Темним Лордом...

Отож вони вирушили туди. Гаррі дуже чітко їх уявляв - охопленого жахом старого ельфа й худого чорнявого ловця, так схожого на Сіріуса... Крічер знав, як відкривається зачарований вхід у печеру, знав, як піднімати з дна озера крихітного човника. Тепер з ним був його улюблений Реґулус, і вони разом пливли до острова з чашею отрути...

- І він примусив тебе випити зілля? - обурено запитав Гаррі.

Але Крічер затряс головою й заридав. Герміона затулила руками рота: здається, вона щось зрозуміла.

- Х-хазяїн Реґулус вийняв з кишені такого самого медальйона, як був у Темного Лорда, - сказав Крічер, і сльози лилися по обидва боки його довгого, мов хобот, носа. - І він звелів Крічерові його взяти, а коли чаша спорожніє, поміняти медальйони... - Крічерове ридання заважало йому говорити.

Гаррі мусив добре зосередитися, щоб його зрозуміти.

- І він наказав... Крічерові піти... без нього. І він сказав Крічерові... йти додому... і не казати моїй хазяєчці... що він зробив... але знищити... перший медальйон. І він випив... усе зілля... і Крічер поміняв медальйони... і дивився... як хазяїна Реґулуса... затягло під воду...