Читати книгу - "Виклик"

— Господи, невже в наш час не можна нічого зробити приємного, щоб тебе при цьому не звинуватили в корисливих мотивах?

— Тільки не в цьому приміщенні, моя люба. Якщо це ти таким способом намагаєшся побачитися з Іеном, то дарма стараєшся. Він наразі готує звіт для конгресу і наказав не турбувати його аж до обіду.

Елен соромливо посміхнулася, наче спіймана на гарячому і зізнаючись у скоєному.

— Але ж спробувати треба було, еге ж?

— Коли як. Кава та булочка мої чи вже не мої?

— Звісно, що твої, — сказала Елен. — Мені все одно не хочеться.

І недаремно.

Коли через півгодини кава та булочка зробили свою справу й Ширлі ненадовго відлучилася до туалету, Елен наче ненароком ускочила просто до кабінету Макінтайра без жодного запрошення. В цьому і полягав її план Б.

Не встиг шеф грізно спитати, якого біса вона відволікає його від важливої справи, як Елен кинула йому на стіл лискучу фотографію.

— Ця фотка — як наживка, щоб тебе зацікавити, — заявила Елен.

Навіть такий дисциплінований чоловік, як Макінтайр, не міг не витріщитися на світлину голих чоловіка та жінки, що займалися сексом у шезлонгу.

— Це той, про кого я думаю? — спитав він.

Елен кивнула, просяявши від задоволення. Правду кажучи, вона пишалася собою. І не сумнівалася, що Макінтайр теж нею пишатиметься, швидко забувши, що наказував їй «не лізти в цю справу». Вона діяла чисто за методом Макіавеллі: мета виправдовує засоби.

— А з ким це він? — спитав Макінтайр.

— Поки що не знаю. Але точно, що не з дружиною.

Одну по одній Елен швидко кинула на стіл нові фотографії, наче здаючи карти. По черзі падали вони перед Макінтайром відлунням того самого висновку: Пітер Карлайл не поводиться як гнічений горем чоловік.

— Класні картинки, правда ж? — спитала Елен, не приховуючи свого задоволення. — Я ж казала тобі, Іене, що тут щось не так.

Секунд із десять її шеф мовчав, може, трохи довше. Нарешті він відірвав погляд від знімків і втупив у Елен свої очі-буравчики.

Ой, що зараз буде!

— Що ти собі думала, га?! — загорлав Макінтайр, тицьнувши на неї пальцем, наче бажаючи проштрикнути наскрізь. — Я ж тобі зрозуміло сказав, щоб ти не лізла в цю справу!

Ієн Макінтайр явно не читав макіавеллівського «Володаря».

— Але ж фотографії! — промовила Елен. — Нам треба зайнятися цим Карлайлом!

— На якій підставі? На тій, що він не знає, кому б іще запхати свого прутня? Нагадую тобі, якщо ти забула: позашлюбні стосунки не є злочином у нашій країні.

— Навіть якщо його родина та діти таємничо зникли з лиця землі?

— А де ти бачиш тут таємницю? Яхта потрапила у шторм, на її борту сталася пожежа. І це дійсно сумна історія, це трагедія, але ніякої таїни я тут не бачу.

Раптом щось над головою Макінтайра привернуло увагу Елен. То був телевізор, прикріплений до стіни. На його екрані репортер стояв на пристані в якійсь сонячній місцевості, а перед ним висіла на гаку величезна рибина.

Репортер щось казав, але звуку не було.

— Стривай! — вигукнула Елен. — Увімкни звук!

Ієн крутнувся, щоб подивитися. Він уже хотів був спитати, що там такого несподіваного сталось, аж раптом на екрані з'явилася заставка.

Сенсаційна новина! Родина Данів жива?

Розділ 78

Опустивши плечі, Пітер сидів сам-один на першій лавці Пресвітеріанської церкви на Медісон-авеню. Ті, хто сидів позаду, не бачили ледь стримуваної радості на його обличчі. І він спиною фізично відчував хвилю симпатії, що йшла від присутніх, яких зібралося більше п'ятисот чоловік. Пітерові навіть потилиця засвербіла.

Церемонія була до біса прекрасною і зворушливою, І взагалі, цей похорон був конче потрібним.

Скрізь куди не глянь виднілися червоні троянди на довгих стеблах. То були улюблені квіти Кетрін, і Пітер вирішив, що вони виглядатимуть дуже доречно на поминальній службі з приводу загибелі її та її виблядків.

Решту приготувань виконала його секретарка Лейла. Вона чудово впоралася з цим завданням. Коли Пітер пояснив їй, що він не в змозі організовувати похорон, вона його прекрасно зрозуміла. Звісно, за сто двадцять тисяч баксів на рік плюс преміальні Лейла здатна була зрозуміти все, що від неї вимагалося.

— Господу помолимось! - мовив священик.

Після короткої молитви, яку повторили речення за реченням усі присутні, Пітер слухав, як священик говорив про крихкість та незахищеність життя і про нерозбірливість трагедії. Цей тип явно мав чималу харизму й талант оратора. Його стисла і витончена промова звучала щиро й переконливо.

Пітерові завжди видавалося кумедним те, що найталановитіші адвокати не пішли свого часу в священики. Бо їм також надзвичайно добре вдавалося змушувати людей вірити в речі, існування яких важко було довести за браком фактичних доказів.

«Амінь, — сказав священик. — А тепер я зачитаю…»

Служба тривала, але Пітер не слухав. Натомість він зосередився на поминальній промові, яку сам мав невдовзі виголосити.

Ця промова буде заключним незаперечним аргументом, що його виголошує в суді адвокат.

Коли він стоятиме перед друзями та колегами Кетрін, її нечисленними родичами, а також однокашниками й однокашницями її дітей, тоді настане сліпучий момент його слави і торжества духу. Почне він, звісно, на сильній та стоїчній ноті. Потім, коли перейде до спеціально придуманих зворушливих сімейних історій, почнуться тривалі паузи й відчайдушне намагання стримати сльози.

Зрештою, він розплачеться і ридатиме довго й безутішно. І тут йому добре прислужаться синці та садна на його обличчі. Він буквально потоне у зливі співчуття. Заплющивши очі, Пітер навіть уявив, як, підійшовши до нього

й намагаючись утішити, його обійматиме священик. А опісля все буде легко і просто. І він заживе новим життям. А чому б ні?

Звісно, Пітер і гадки не мав, що відбувалося за стінами церкви. Сенсаційна новина ще тільки тупцювала на її порозі, не в змозі проникнути всередину. Бо всі мобільні телефони були вимкнені. Зрештою, це ж похорон, а не вінчання!

Пізніше, коли Пітер знов увімкне свою «Моторолу 1000», він одразу ж отримає три термінові повідомлення від капітана Ендрю Татема з Берегової охорони, не кажучи вже про два повідомлення від Мони Елін з новим запрошенням на своє шоу.

Однак то мало статися пізніше. А поки що настав час для надгробної промови Пітера. Він з нетерпінням чекав, коли це все залишиться в минулому: похорон, троянди, а особливо Кетрін та її вишкребки.

Стоячи на подіумі перед ущерть