Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Мені ставало страшно з кожною секундою. Адже коли почалися торги за перший лот, ставки досягали неймовірних сум.

- Робот «Анжеліка» - чудова помічниця по дому.

- Я хочу її собі, любий, - пропищала жінка російською.

- Бери. Щойно коли я буду повертатися додому втомлений, я не чув від тебе більше слів голова болить і т.д.

- Звісно.
Я дивилася з цікавістю на те, як проходили торги, які лоти виявилися ціннішими, а на які не було попиту.
Але Арнольда я досі не побачила.

- Все відбувається в рамках пристойності, чому ти спочатку мене так сильно налякав? – цікавлюся біля шафи.

- Щоб ти не розслаблялася. Арнольд із Джертом вже на яхті.

– Де? Де вони? - Почала оглядатися на всі боки, але в натовпі інших їх знайти було нереально. Тим більше, я навіть не знала, як виглядає Джерт.

- Зараз буде перерва. А потім аукціон продовжать.

- Ідемо знайдемо їх?

- Он вони, - показує рукою на верхню палубу. Арнольд одягнений у чорний смокінг, поруч із ним такий самий презентабельний чоловік і жінка. Блондинка.
Коли він помічає мене, салютує келихом і махає рукою, кликаючи до себе.
Ось же!

- Ходімо. Вони нас звуть.

- Що за білявка поруч із ними?

- Ой, не знаю точно. Але начебто якась бізнес вумен. У неї там своя компанія є також за розробками.

- Це з нею вони мали укласти контракт?

- Зоя, я не знаю. Вона теж із росіян. З такими набагато простіше мати справу.

- Добрий вечір. Познайомте нас, - просить дамочка вся в білому, як я. Арнольд поблажливо окидає мене поглядом, посміхається.

- Зоя – моя подружка із Росії.Поруч із нею Іван – охоронець Джерта.

- Я – Марго.

- Дуже приємно, - видавлюю з себе посмішку, хоча у цій ситуації це складно.

- Може ми все ж таки спустимося в каюту, там все вже накрито для нашої вечері? – пропонує Марґо.

- Вибачте, але мене більше цікавить аукціон, - заявляю я, коли забираю в Арнольда келих із шампанським із рук і випиваю одним великим ковтком.

- У такому разі, бажання жінки - закон. Ви поки що спускайтеся, я наздожену, - каже Арнольд.

- Добре. Ми розпочнемо без вас. Ходімо, - дамочка бере Джерта під руку і вони йдуть з палуби. За ними хвостиком Іван.

- Звичайна вечеря у ресторані? Ось як це називається?

- Які проблеми, Зоя? До речі, тобі ця сукня страшенно йде.

- Мене бісить твій спокій, - тягнуся за черговим келихом на столику, але Арнольд виставляє руку.

- Досить.

- Ти мені не матуся! Ясно! Хочу п'ю, хочу ні.

- Не матуся. Я твій татко. І ти маєш слухатися мене.

- Да ти що? Повчай когось іншого. Я вже давно повнолітня. Тебе там уже зачекалися.

- Ти підеш зі мною.

- Ще чого!

- Не примушуй тягнути. Не варто привертати зайву увагу - різко хапає за руку, притягуючи до себе, а його губи шепочуть зізнання, від якого по тілу проносяться мурашки.

– Сьогоднішню ніч ми проведемо разом. Я тобі заплачу, скільки скажеш. Але сьогодні ти станеш моєю.

- Сьогоднішню ніч ти можеш провести з Марґо. Вона явно зацікавлена ​​в тобі більше, ніж у інших.

- Ти помічаєш такі очевидні речі, мала. Але проблема в тому, що вона мені не цікава
- Навряд чи вона укладе з вами угоду, якщо ти не опинишся сьогодні в її ліжку.
Він проводить подушечкою великого пальця по моїх губах і промовляє, дивлячись прямо в очі:

- Хочеш пограти? Що ж. Тільки якщо я зателефоную тобі, не скидай виклик. Домовились?