Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Няня для олігарха, Роза Фаєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

5 177
0
24.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Няня для олігарха" автора Роза Фаєр. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 75
Перейти на сторінку:
Глава 23.

Напевно, поки ті двері відчинялися я забула,як дихати. Навіть,на мить уявила,що зараз переді мною відчинеться якась заборонена кімната. Типу,як у фільмі "50 відтінків сірого" чи у казці "Синя борода". Правда, перший варіант мене більше приваблює,але не подумайте, що я збоченка. Проте,у цьому житті варто попробувати все,що цікавить. В межах, звичайно, Кримінального кодексу України.

Я знову хвилююсь,бо в голову лізуть всякі дурниці.От і настав час ікс. Тому що, Сергій тягне мене вглиб свого кабінету, я навіть прикрила очі, щоб побачити всю картину повністю. 

І скажу вам, що воно того варте. Оскільки,я наче, дійсно,як і гадала, потрапила в справжній філь. Бо кабінет був не зовсім звичайний. Да,там,як і у всіх був стіл і м'яке шкіряне крісло,все виконане в світлих приємних тонах. Проте,зачаровувало мене тут зовсім інше. А саме незліченна кількість книг. І я нарешті підібрала історію в,яку потрапила. Це "Красуня і чудовисько". Пам'ятаю, що там був схожий епізод. Щоб ви краще мене зрозуміли,то я опишу. Це начебто бібліотека в середині бібліотеки. Недарма, мені вважалося, що ця частина будинку не так виглядає великою зсередини,як зовні. Це ще кинулося мені в око під час першої прогулянки,але я не надала цьому великого значення.

-Тут приголомшливо,-нарешті в мене вийшло нормально щось сказати в присутності Сергія і повністю передати весь спектр своїх емоцій.

-Значить я не прогадав і,ти,любиш читати,-якось загадково говорить він.

-Так,кожна книга це вихід в інший світ,-проходжу я вперед, очима пробігаючись по заголовках і авторах.

-Раз так,то я відкрию тобі таємницю. Моя сім'я, має довге коріння і споконвіку вони займалися видавництвом. На цьому вони і нажили свій капітал,а я присвятив частину свого вільного часу, щоб зібрати усі твори,які колись видавав мій рід. Як ти бачиш це доволі велика колекція, але тут присутні і інші книги,які просто варто прочитати,-відчинив він вкотре за сьогодні,ще одну шторку до таємниць свого життя. Я все далі і далі ставала ближче до нього. Ні,ні. 

Не фізично,а духовно. Проте,я ще до кінця не усвідомила, що я хочу, щоб з цього вийшло. Чи варто мені будувати такий хиткий союз або паклюжити наші відносини одноразовою акцією неконтрольованого сексу. І чомусь я впевнена, що Сергій не залишить мене без задоволення,як той вилупок Тарас. Хоча їх і порівнювати, зовсім,не варто.

-Тобі не подобається,-раптом перериває мої думки Сергій. А й дійсно, я щось відволіклися і,як безмежно добре, що він не може прочитати мої думки,бо вони не дуже пристойні. 

-Ні, що ти. Це просто неперевершено,але я сподіваюся, що ти мені дозволиш іноді викрадати звідси книги. Тому що, якщо ти це просто показав, щоб похвастатися,то це буде дуже жорстоко,-повертаюся я до нього і опиняюся прямо перед ним. Я і справді задумалася,бо навіть не почула,як він підійшов.

Сергій був неприпустимо близько до мене. Настільки, що його запах лоскотав мої ніздрі,а по щоці проходив гарячий подих. І чому я раніше не помічала,що він такий гарячий,де були мої очі. Або та бутилочка вина,яку ми роздушили внизу на кухні,грає зараз зі мною злий жарт.

Сергій, натомість, схиляється ще ближче і майже шепоче:

-Я дозволю,але це ще не все,-різко оминає він мене і йде вглиб книжкових полиць,-Ти маєш побачити ще дещо,-гукає він мене за собою,а я облизую свої пересохші губи і починаю плентатися за ним,бо більше мені нічого не залишається. Звичайно,я можу і далі грати з ним в кішки-мишки, але вкотре собі нагадую,що не вирішила сама для себе,якого прагну від цієї гри результату. В житті у мене не раз траплялися спонтанні і необдумані вчинки, напевно як і у кожної середньостатистичної людини. І вони не завжди закінчувалися для мене позитивно,але я не шкодую,бо в той момент вважала це правильним. Взагалі то кажуть, що долю не обійти або,що кожен сам творець своєї долі. Не знаю чи якась з цих приказок є правильнішою чи менш реалістичною. Проте, в своєму виборі я маю бути стовідсотково впевненою,а зараз такого не має.

Буквально вчора, Сергій ще мене уникав,а сьогодні я вже задумуюся над тим, щоб з ним переспати. Господи, мені дійсно стільки років чи я ще нічому не навчилася, раз такі,протилежні одна до одної думки забігають у мою і без них, не мудру голівоньку.

Нарешті,ці багаточисельні книжкові полиці закінчуються і я натикаюся на спину Сергія. Стримуюсь, щоб не провести рукою по його широких плечах і обійняти,притулившись всім тілом. Далі вдихнути цей дахозриваючий парфюм і віддатися йому всім тілом,а ще душею. Бо по-іншому не варто і починати.Але виною цьому всьому алкоголь,присягаюся. 

Хоча зараз не про це. Тому що,стримавши свій порив я обійшла Сергій і переді мною відкрився ще більш вражаючий вид,ніж ця несамовита кількість книг. Адже за простими дверима розкинулася справжня оранжерея,де все розквітло безліч квітів,які ще не рано нас порадують на дворі. Я ступила крок вперед і на цей раз,відчула себе вже Алісою в країні чудес.  Все було доволі компактно розташовано, навколо був стікляний купол і навіть невеликий фонтан, біля якого красувалася гойдалка. Я одразу ж рушила туди і як тільки присіла на ню,то зрозуміла, що дива в житті трапляються,а саме тоді, коли його найменше чекаєш.

Сергій присів біля мене і мовчки спостерігав за моєю реакцією та був,як завжди спокійним. Я ж натомість оглядала все з відчиненим ротом. Ой, добре, що згадала,бо його варто закрити. 

-Тільки не кажи, що і це твоє захоплення,-десь через добрих п'ятнадцять хвилин мого оглядання я вирішила хоч щось сказати.

-Ні,-усміхнувся до мене Сергій.

-Добре,бо мені вже соромно за свої хоббі.

-Це захоплення Марії..

Не може бути,яка ж я безтактна дурепа. От хто мене за язик тягнув таке запитати. Чого я не могла просто похвалити цю красу. Проте, самокритикою можна було займатися хоч вічність,але вона вже не допоможе. Що сказано таким залишиться. Це те чого ми,на превеликий жаль,не можемо змінити.

-Схоже,що вона вклала сюди свою душу,бо ця краса неймовірна,-не знаю чи мої слова влучні,але я подумала, що на правду точно не варто ображатися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 44 45 46 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для олігарха, Роза Фаєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Няня для олігарха, Роза Фаєр"