Читати книгу - "Хочеш жити?"

У вихорі останніх подій Террелл зовсім забув про нього, тепер же, побачивши Джека Гатчі, він заспокоївся, як заспокоюється пацієнт, коли з’являється компетентний лікар.

— Щось знайшов?

— Я перевірив усі звіти. Вибачте, що я так довго, але їх там було чимало. Один звіт не збігається. У Юпітера Люсі немає двоюрідного брата.

— Хто такий Юпітер Люсі?

— Індіанець. Має прибутковий бізнес: експортує апельсини і володіє торговою точкою у порту, — пояснив Гатчі. — Він один із великих людей у порту... обачний, хитрий чолов’яга. Прокручує багато незаконних справ, але завжди тримається осторонь серйозних проблем. Коли Лоусон і Додж перевіряли індіанців у порту й дійшли до його ятки, Люсі був із іншим чоловіком. Їм Люсі сказав, що це його двоюрідний брат — Джо Люсі. У Люсі є брати й сестри, але тільки рідні.

Почувши це, Лепські раптом пригадав, що сказала йому дружина, якій це повідомила стара п’яничка Мегітабель Бессінджер: «Вам треба шукати цього чоловіка серед апельсинів».

А ще раніше стара ворожка побачила у своїй кришталевій кулі, що чоловік, якого вони шукають, — індіанець. І це теж справдилось! Тепер же...

Лепські подався вперед, не зводячи погляду з Гатчі.

— Цей хлопець торгує апельсинами?

Здавлені нотки в його голосі змусили Террелла і Бейґлера разом озирнутись.

— У нього нічогенький бізнес на торгівлі апельсинами.

Лепські різко втягнув повітря носом.

— Це він! Я... — детектив затнувся на півслові. Від однієї лиш думки про те, як відреагують Террелл і Бейґлер, коли він розповість, що дружина радилась із віщункою, його вкрив липкий піт.

— Щось згадав, Томе? — нетерпляче запитав Бейґлер.

— У мене просто чуйка, — викрутився Лепські, присоромлено пойорзавши на стільці. — Я...

Але Террелл та Бейґлер вже знов уважно слухали Гатчі. Чуйка їх не цікавила, їм потрібні були факти.

— Гаразд, якщо в Люсі немає двоюрідних братів... ми перевіримо його, — Террелл повернувся до Лепські. — Піди до ятки Люсі й поговори з цим хлопцем, якого він видає за двоюрідного брата.

Лепські тепер був певен, що цей чоловік і був Пок Тоголо. Та стара п’яниця, певно, вже вихлебтала його віскі, але перше її передбачення було точним, тож у правдивості другого він уже й не сумнівався.

— Начальнику... я вважаю, цей чоловік — Тоголо, — сказав Лепські, розпрямивши спину і дивлячись просто в очі Терреллові. — Я перевірю його, гаразд. Але що це дасть? Я не знаю Тоголо. Ніколи його не бачив. Ніхто з нас його не бачив. А я ж можу навіть спіймати кулю. Добре, якщо це виявиться якийсь шмаркач, щойно з в’язниці, за яким наглядає Люсі, але, якщо це Тоголо, я можу наразитись на неприємності та ще й зірвати всю операцію.

— Він має рацію, — стиха погодився Гатчі. — Якщо це Тоголо — неприємностей не уникнути.

Террелл кивнув. Із того, як раптово начальник поліції насупився, троє детективів одразу зрозуміли: зараз він картає себе, що сам не подумав про таку ймовірність.

— Так.

Террелл надовго замислився, а потім потягнувся до телефону.

— Чарлі... а спробуй дістати мені містера Родні Бразенштайна. Так... Бразенштайн. Пошукай у «Клубі П’ятдесят».

Недовге очікування — і Бразенштайн з’явився на лінії.

— Родні... можна попросити тебе про послугу? Можеш трохи попрацювати для мене поліцейським? — запитав Террелл.

— Заради всього святого! — засміявся Бразенштайн. — Попрацювати поліцейським! Що ти маєш на увазі? Ти про що взагалі?

Террелл пояснив.

— Звісно, — голос Бразенштайна став серйозним. — Я упізнаю Пока Тоголо будь-де. То що треба робити?

— Я зараз відправлю до тебе своїх людей, — сказав Террелл. — Вони покажуть тобі ятку індіанця Люсі. Я хочу, щоб ти просто пройшов повз і перевірив, чи не помітиш десь Тоголо. Будь обережним. Він не повинен запідозрити, що ти впізнав його.

— Зрозумів. Це буде просто прогулянка біля моря! Гаразд, Френку, відправляй своїх хлопців. Я чекатиму.

— Він зробить це, — повідомив Террелл, поклавши слухавку. — Джеку, їдь у «Клуб П’ятдесят» і відвези Бразенштайна до порту. Покажи йому, де розташована ятка Люсі, але сам не висовуйся. Мені не треба пояснювати тобі, що робити. — Потім він розвернувся до Лепські. — Їдь із ним, прикриєш Бразенштайна. Доки ви приїдете туди, я перекрию увесь порт. Ворушіться!

Коли Лепські та Гатчі пішли, Террелл подивився на Бейґлера.

— Це може бути ризиковано, у порту завжди купа народу. Якщо це Тоголо, він може влаштувати бійню. Нам відомо, що в нього є зброя. — Террел відкрив шухляду столу, довго щось шукав, аж доки не дістав велику мапу порту. Десь із хвилину він просто вивчав її, а потім почав ставити олівцем відмітки. — Перекрийте всі вулиці, які я позначив, Джо. Якщо це Тоголо, ми зловимо його — живого чи мертвого.

Бейґлер кивнув, узяв мапу і повернувся до свого робочого столу. Увімкнувши рацію, він заходився віддавати накази своїм людям, утворюючи з них широке напівколо, що мало оточити і перекрити порт.

* * *

Родні Бразенштайн вийшов із поліцейської машини у супроводі Лепські та Джека Гатчі.

— Гаразд, хлопці, — заговорив Бразенштайн, який, здавалось, цілком контролював операцію, — просто покажіть мені, де на вашу думку цей індіанець, і лишіть це мені. Я знаю, що потрібно вашому начальству. Якщо це Тоголо, я витягну хустку й зроблю вигляд, ніби втираю чоло.

Лепські ненавидів багатьох людей і серед них були корпоративні юристи, які володіли «роллс-ройсом» і жили у будинку з десятьма спальнями.

Лепські реагував на Бразенштайна, наче бик на кориді на червоний плащ матадора:

— Втрете своє... що? — перепитав детектив.

Бразенштайн зміряв поглядом виснаженого детектива і помітив ворожість у його суворих блакитних очах.

— Чоло... лоб... верхню частину обличчя, — саркастично відповів Бразенштайн. — Ось так. — Він дістав бездоганно білу хустку й приклав її до чола. — Зрозуміли?

Тепер Лепські ненавидів його ще більше.

— Так, — він озирнувся на Гатчі, який спостерігав за цією сценою із зацікавленням, хоча обличчя його не виражало жодних емоцій. — Я піду вперед, Джеку. Дев’ятнадцята ятка праворуч?

— Саме так.

Лепські