Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Господи, я ж саме в них робила йому мінет і промокла! Трусики, напевно, ще вологі.

Дженард погладив мою щоку, знову зазирнув у вічі і розчинився. Я трохи похитнулася, не відчувши перед собою опори. Стою на кам'янистому ґрунті, за мною троє братів. Вони мовчать, а мені хочеться закричати.

Який сенс стримуватися?

- Покидьок! Паршивий ублюдок! Я ненавиджу тебе! А-а-а-а-а! – кричу на весь голос. Він мене вже не чує. Втік подалі, щоб я його не наздогнала.

Відчуваю руку брата на плечі, другий притримує мене збоку. Ось моя захисна стіна. Ось плечі, на які можу спиратися. Але мені хочеться зовсім іншого.

Моя долоня так затишно лежала у великій руці Дженарда. Його пальці спліталися з моїми, ніби так було задумано самою природою, ніби деталь конструктора, що втратилася, несподівано знайшлася і стала на своє місце.

- Він повернеться, Аліто, - каже Калеан.

- Чому ти так думаєш? - скидаю з щік сльози.

- Він божеволіє від тебе, - каже Елім.

- Витримає максимум тижнів зо два, - продовжує Калеан, - потім почнеться ломка. Добре, що ти дала йому білизну. Він думає, що так краще, що зможе легше перенести розлучення, взявши частинку тебе з собою, але ні, подихатиме від туги, а потім приповзе.

На серці потеплішало. Калеан знає, про що говорить. Він нещодавно зустрівся зі своєю Енірою, любить її до неможливості. Напевно, розуміє й почуття Дженарда.

- Що ти йому запропонував? – згадую їхню беззвучну розмову.

- Все, що міг. Захист, посаду, гроші, тебе.

- І він відмовився від усього?

- Ні… від тебе він не відмовився. Прийде, коли все обміркує. Не сумнівайся, прибіжить як миленький. Ще буде вибачатися.

Знов у мені затремтіла надія. Найбільше я хочу, щоб він повернувся і ніколи не йшов. Мої брати його вже приймають, він поставився до них цілком дружелюбно, відмітив могутність нашої родини. Все складається добре. Тільки його таємниця поки що не розкрита.