Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

— Отже, домовилися.

Подвижник ступив у темний коридор, копирсаючись у кишені мантії в пошуках сфери, щоб освітити шлях. За кілька секунд він зник з-перед очей.

Чому він не дочекався повернення Джасни? Шаллан похитала головою. Тоді залакувала два інші малюнки. Щойно ті просохли й вона спакувала їх у портфель, як у коридорі знову почулися кроки, і дівчина впізнала голос Джасни.

Залишивши лист на столі, Шаллан поспішливо зібрала свої речі і відійшла в бокову частину ніші, де й вирішила чекати. За мить увійшла Джасна Холін у супроводі невеликої групи служників.

Вигляд у неї був невдоволений.

8

Ближче до вогню

«Перемога! Ми стоїмо на верхів’ї гори! Вони розбігаються перед нами! Їхні домівки стають нашими вертепами, а їхні землі тепер — наші мизи! І вони горітимуть, як колись ми, там, де порожнеча й пустка», — записано ішашана 1172 року зі слів світлоокої старої діви восьмого дану за 18 секунд до того, як вона померла.

Побоювання Шаллан підтвердилися, щойно Джасна глянула прямо на неї, а тоді вперлася захищеною рукою у бік, демонструючи роздратування.

— Отже, ти все ж тут.

Шаллан зіщулилася.

— Вам слуги сказали, так?

— Ти ж не думала, що вони залишать когось у моїй ніші, не попередивши мене?

У коридорі за її спиною загаялася невелика група паршменів, кожен із яких тримав у руках стіс книжок.

— Ваша Світлосте Холін, — проговорила Шаллан, — я лише…

— Я вже змарнувала на тебе досить часу, — перебила її Джасна, злютовано поблискуючи очима. — Зараз ти підеш геть, панно Давар. І ми не побачимося знову, допоки я залишатимусь тут. Я ясно висловилася?

Надії Шаллан пішли прахом. Вона зіщулилася ще сильніше. Джасна Холін вміла бути переконливою. Їй не можна було перечити. Досить було просто глянути в її очі, щоб зрозуміти це.

— Вибачте, що потурбувала вас, — прошепотіла Шаллан, стискаючи портфель. Відтак дівчина полишила нішу з усією гідністю, на яку лишень спромоглася. Вона швидко йшла коридором, заледве стримуючи сльози прикрості й розчарування, і почувалася цілковитою дурепою.

Вона дісталася шахти підйомника, але паршмени, які щойно доправили Джасну, вже повернулися вниз. Шаллан не стала смикати за шнур дзвоника, щоб знову викликати їх, а сперлася спиною об стіну і сповзла додолу. Вона підібгала коліна до грудей, притиснувши ними й портфель, обвила руки навколо щиколоток, через тканину манжети обхопивши вільною рукою захищену, і заледве дихала.

Сердиті люди вибивали її з колії. Вона мимоволі згадувала батькові філіппіки, знову чула гарикання, крики та скімлення. Може, вона була слабкою через те, що протиборство так негативно впливало на неї? Їй здавалося, що так.

«От дурне дівчисько, — подумала вона, і зі стіни поряд з її головою виповзло кілька болекузьок. — І чому ти вирішила, що в тебе вийде? Та ти ж за все життя бувала далі рідного маєтку щонайбільше з півдюжини разів! Ідіотка, ідіотка, ідіотка!»

А вона ще й переконала братів вірити в неї, покладати надії на її сміховинний план. І чого вона досягла? Змарнувала шість місяців, упродовж яких їхні вороги підібралися ближче.

— Ваша Світлосте Давар? — пролунав невпевнений голос.

Шаллан звела погляд угору, усвідомивши, наскільки сильно занурилася в своє горе, — навіть не бачила, як підійшов служник. Це був молодий іще чоловік, одягнений у чорну уніформу, але без емблеми на грудях. Не мажордом, а, ймовірно, стажист.

— Її Світлість Холін хотіла би поговорити з вами, — молодий чоловік жестом вказав углиб коридору позад себе.

«І далі паплюжити мене?» — подумала Шаллан, і на її обличчі проступила гримаса образи. Але ж така можновладна пані, як Джасна, завжди отримує те, чого хоче. Шаллан зусиллям волі вгамувала дрож і звелася на ноги. Вона хоча би спромоглася не розплакатись, тож з її макіяжем було все гаразд. Дівчина пішла за служником назад до освітленої ніші, виставивши перед собою портфель, немов щит на полі бою.

Джасна Холін сиділа на тому ж стільці, що й Шаллан незадовго до того, а на столі лежали стоси книг. Вільною рукою принцеса потирала чоло. На тильній стороні її долоні так само красувався Душезаклинач, але вставлений у нього димчастий кварц потемнів і розтріскався. Хоча Джасна виглядала стомленою, вона трималася ідеально прямо; її сукня з тонкого шовку сягала до землі, а захищена рука лежала на колінах.

Джасна зосередила погляд на Шаллан й опустила вільну руку.

— Панно Давар, мені не слід було так гніватись на тебе, — промовила вона стомленим голосом. — Ти просто проявила наполегливість, а це та риса, яку я зазвичай заохочую. Грім і блискавка, я й сама нерідко хибую на впертість. Інколи найважче прийняти в інших якраз те, що плекаєш у собі. Моїм єдиним виправданням може слугувати те, що останнім часом я занадто перенапружувала свої сили.

Шаллан вдячно кивнула, хоча почувалася страшенно ніяково.

Джасна повернулася й виглянула з ніші у темний простір Завіси.

— Я знаю, що про мене говорять. Насмілюся сподіватися, що я не така безсердечна, як дехто вважає, хоча жінка може зажити й куди гіршої слави, ніж репутації мегери. Вона хоча би може стати в пригоді.

Шаллан через силу стримувала нервове тремтіння. Може, їй варто піти?

Джасна похитала головою сама до себе, та Шаллан не могла здогадатися, які ж саме думки спричинили цей несвідомий жест. Врешті-решт вона повернулася до дівчини й махнула рукою у бік великої, схожої на кубок, чаші, яка стояла на столі. У ній так і залишилося з дюжину її сфер.

Нажахана Шаллан затисла вільною рукою рот. Вона зовсім забула про гроші! Дівчина вдячно вклонилася Джасні, а тоді поквапливо зібрала сфери.

— Ваша Світлосте, доки не вилетіло з голови: обіцяла вам передати, що коли я тут чекала, до вас заходив подвижник, брат Кабсал. Він просив переказати вам, що хоче поговорити.

— Я не здивована, — відказала Джасна. — А ти, здається, і думати забула про сфери, панно Давар. Я гадала, що ти чекаєш у коридорі, щоб забрати їх. Хіба не через це ти залишалася поблизу?

— Ні, Ваша Світлосте. Я просто намагалася вгамувати нерви.

— А-а-а…

Шаллан прикусила губу. Здавалося, принцеса відійшла від нещодавнього нападу гніву. Можливо…

— Ваша Світлосте, — запитала вона, зіщулившись від власного нахабства, — вам сподобався мій лист?

— Лист?

— Я… — дівчина