Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Мама для дракончика, Ліра Куміра 📚 - Українською

Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мама для дракончика" автора Ліра Куміра. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 83
Перейти на сторінку:

- Ваша Світлість, все готово, - поки я боровся із самим собою, до нас вже встиг підійти помічник мага, вказуючи на стабільний перехід, що зв'язав цю кімнату з Террією.

- Добре. Висуваємося, - махнув другові і ще двом хлопцям, які йшли разом із нами. Лікарів ми вирішили не брати, але група підтримки, яка розбиралася в земній зброї, нам була потрібна.

Опинилися ми в пустельній місцевості, де навколо був лише пісок та каміння. Що ж, хвала нашій природній терморегуляції, нам не доведеться потіти, інакше б ми згоріли під полуденним сонцем ще в перші півгодини після прибуття в безмагічний світ. А чи такий він безмагічний, як ми думали раніше?

Збережена драконяча кладка, Пробуджуюча, тепер ще й дикий дракон. Аж надто багато нестиковок із ранньою теорією. Але копати глибше я б не радив навіть найдопитливішим, ніс-то можуть і вкоротити, а разом з ним і інші кінцівки.

- Ви прибули, - до нас підійшов місцевий військовий, зустрічаючи новоприбулих іншосвітян. Із цим чоловіком я вже працював кілька разів і знав, що йому немає рівних у вмінні швидко і часто правильно ухвалювати рішення, мабуть, тому на таку небезпечну місію його і обрали земляни.

- Що тут у вас? - Я вже звично потиснув простягнуту долоню, давно переставши дивуватися умовностям серед чоловіків цього світу. Хоча їхні жінки разом зі своїми цілуваннями обох щік - це взагалі щось із чимось.

- За два кілометри від цієї точки розміщено ланцюг печер, нам вдалося загнати в одну з них "дикого", і тепер він час від часу намагається прорватися назовні, але до цього моменту в нас виходило стримувати звіра, - поки військовий доповідав обстановку, з його рації почулися голоси, вони щось кричали, а потім прозвучали звуки пострілів. - Ось, нова спроба прориву, але хлопці поки що справляються. Які у вас плани? Ліквідація? Як і йшлося в більш ранніх зверненнях, ми готові надати будь-який вид зброї, - я підняв палець догори, змушуючи чоловіка замовкнути, а сам спробував прислухатися до голосу стародавньої тварини. - Всі тихо, - гаркнув командир на своїх підлеглих і навколо мене запанувала справжня тиша, лише вітер доносив до мене відгомони звуків.

А потім я почув рев. Справжнісінький. Так реагує оскаженіла тварина, коли її намагаються загнати в капкан, і погоничам це практично вдається. У його голосі чулася неминучість.

- Ви можете передати першій хвилі, щоб вони припинили атаку? - Я подивилася на Бравоса Дейсбі, і той відповів мені здивуванням:

- Але ж дракон вирветься, - така ймовірність, звісно, була, тільки ось я сподівався, що дикий зможе трохи заспокоїтися до того моменту, коли ми з Ріаном опинимося біля печер.

- Не повинен. Мені просто потрібно три хвилини тиші. Абсолютної, - знаю що це складно, але ж можна спробувати?

- Добре, - відповів військовий, щось різко прокричавши в рацію. А за десять секунд все затихло, і ось тоді ми разом із другим радником кинулися до місця зіткнення, намагаючись у найкоротший термін подолати відстань, що розділяла нас із драконом.

У мене був план. Божевільний, практично нездійсненний, але якщо я не помиляюся, якщо всі мої домисли вірні, то мене можуть віддати під трибунал у рідному світі. Позбавити не тільки магії, а й крил. І все ж я готовий ризикнути, готовий узяти на себе всю провину, але дати шанс, не тільки нам, а й побаченому мною біля виходу з печери...

- Це Ірліан, Кверх мене бери! - Ріан майже кинувся вперед, але я його вчасно перехопив:

- Стій, придивися уважно, - я, на жаль, розгледів те, чого не помічав мій друг, - очі дикого були затягнуті шаленою поволокою, і в них вже не залишалося нічого від людини.

- Але як? Чому? І звідки він тут? - Звір прислухався до нашої з другим радником розмови і обережно почав висуватися вперед.

Він був виснажений магічно, був голодний і геть не розумів, як тут опинився, а ще я побачив те, чого не повинно було бути у дикого. У колишнього принца була присутня нитка. Крихітна така, ледь помітна, але вона була.

- Арррр... - і що мені тепер робити? Я не зможу його вбити, адже десь є ще й дракониця, яка може втратити свою істинну пару... Але чому я не бачив зв'язку тоді, в минулому? І що робити з тим, хто застряг у драконячій іпостасі, втративши можливість зробити зворотнє перевтілення? Кверх! Сюди б Мара... А що як це він відправив на Террію свого сина?

- Кір? Що робити? Він намагається вибратися назовні, але ж тоді дракон може полетіти, - вирвав із павутиння думок мене Ріан, і я спрямував на колишнього принца руку, використовуючи магію підпорядкування, щоб змусити тварину зробити крок назад.

Мені потрібен час, я хочу подумати і прийняти рішення. І якщо спочатку я був упевнений у своєму бажанні врятувати Ірліана, то тепер, коли я побачив перед собою лише звіра, моє завзяття згасло. Але нитка... Кверх!

- Отже, зараз я зроблю те, за що мене можуть позбавити крил, тому ти маєш знати заздалегідь, чим це все нам загрожує. Я хотів би, щоб ти пішов, але попрошу дати мені час, перш ніж ти повідомиш імператору про те, що трапилося, - зараз мені стало легше. Щойно вибір було зроблено, вся тривога пішла, залишаючи мені лише холодну рішучість.

- Кір, ти міг би не говорити загадками? І нікуди я не піду, а залишуся з тобою! А якщо ти спробуєш мене позбутися... - я полегшено видихнув, отримавши підтримку друга, і несподівано міцно обійняв його. - Слухай, це якось дивно виглядає з боку... Не те щоб я переживав, що про мене подумають земні військові, але... - ну а далі я просто розсміявся, відпускаючи всю наскочившу нервозність геть.

- Вибач, - легенько відштовхнув друга. - Я, якщо чесно, боявся залишитися сам на сам із проблемою, що виникла, - не знаю, чому мене так потягнуло на одкровення.

- Ти мене вже лякаєш. Це точно мій старий знайомий Кіріан, з яким ми пронеслися по всіх гарячих точках Діанії? З яких це пір ти встиг стати настільки емоційним? - Сам не розумію коли це сталося, але я однозначно зрозумів, що без друзів і їхньої підтримки буде складно, а ще без... Кверх! Геть дурні думки.

1 ... 45 46 47 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мама для дракончика, Ліра Куміра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мама для дракончика, Ліра Куміра"