Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

Після такого приємного відпочинку взялися за навчання з новими силами та заповзяттям. Треба і про наші тренування згадати, а то ще не дай Боже магія знову біснуватими розпочне. 

Останнім часом сили заспокоїлися і не виходили за межі котрі я сама ж ним і задавала. Це мене безмежно тішило. Все ж таки "якір" це вам не пусті слова. 

Так, Яр стовідсотково справляється з поставленими завданнями - утримує в узді мої сили. А може просто я спокійніша стала? Емоції у мене вже не б'ють через край, необдумані та імпульсивні дії я не роблю - слухаю завзято свого спокусливого викладача і виконую його вказівки як старанна і найкраща студентка. 

Ну майже всі вказівки, ну і майже всі завдання - з медитаціями не стиковочка вийшла, але нічого і це непорозуміння подолаємо. Чому подолаємо, а не подолаю? Так Барсик мене у всьому підтримує та допомагає - ще жодного разу не кинув мене розбиратися з незрозумілими мені теоріями чи закляттями, навіть бойові мистецтва відточуємо старанно та не поспішаючи нікуди. 

Хоча я і раніше билася добре, і підготовка у мене не погана, але ставши у спаринг з Яром я зрозуміла наскільки я далеко від нього та поступаюся у техніці та у вміннях ведення бою. Все ж таки хороші у нього вчителі були, якщо він настільки віртуозно володіє своїм тілом та своїми здібностями. 

Мене аж завидки брали. Це скільки ж він часу тренувався щоб досягти подібного ефекту? І хто його навчав? Відчувалася професійність викладача, це не ті делетанти, що часом приходили випробувати свою долю та спробувати себе у ролі мого вчителя.

Та з кожним днем мої рухи ставали чіткіше, а вміння покращувалися. Не за горами той час коли я зможу перемогти насправді Яра у бою, а не так як він блазнюючи прикинувся жорстоко побитим мною, та просто таки лежав наче доживає свої останні години життя. 

Дурень. Я з переляку не відразу зрозуміла що то розіграш - кинулася рятувати коханого, а він... Він взяв та перекинув мене на підлогу, дякую що ніжно і я не забилася від падіння, так щей на мене навалився з поцілунками та своїми пестощами. 

Отримав тоді від мене добру прочуханку. Ні, поцілунки та пестощі на деякий час мене добряче дезорієнтували, але все добре якщо в міру. Коли до мене повернувся розум, який на деякий час вирішив просто поніжитися у ласках, та прийшло розуміння що мене ошукали та розіграли, то на зміну приємної млості накотила бешкетлива злість. 

О тоді то він отримав кілька розрядів моїх нових здібностей, торкнула його своїми блискавками. Вони маленькі не шкідливі, як бешкетлива малеча в пісочниці, коли хто образив то отримає відерцем піску на голову, так тихенько щоб ніхто і не очікував, так би мовити помста.

Як не дивно, коли ми пішли на зближення, заняття з магією також пішли краще, легше чи що, навіть з'явилося враження ніби нам відкрилися нові резерви наших сил. А це якось дивно та непередбачувано. У нас і раніше був не маленький потенціал, а зараз так взагалі наче вдвічі збільшилися сили. 

Мене цікавість підбивала, а що буде якщо ми будемо парою не тільки через поєднання татуюваннями, але і зійдемося характерами та емоційно поєднаємося. Про фізичну частину поєднання було хвилююче думати. Тільки приходили подібні думки, як мене кидало в жар та тремтіння. Я червоніла від збентеження, і мала надію що Яр не помічав моїх переживань. Хоча чомусь у такі моменти моїх збентежень він був поряд і обіймав мене, ніби і самого поглинали подібні думки, так як неймовірно ніжно цілував та погладжував мене.

Зосереджуватися під час медитації мені стало простіше. Незнаю у чому була причина моєї деякої розсіяності раніше, нічого просто на думку не спадає. Вже третій день спостерігаю таку дивину. 

Іноді ловлю недовірливо погляди Яра, напевно чекає нового витка муркоту від мене. Скучив за моїми співами дорогенький? Так я цей, можу і в душовій кабінці чи у ванній поспівати мені не важко. Все тільки задля втіхи мого Яра. 

Моя бешкетлива кішечка так і жадала уваги свого Барсика, і тому привертала його своїми піснями як у ночі так і вдень. Так що муркотіли ми вже добряче, ну точно коти весною.

Ох, що ми будемо робити коли до цивілізації повернемося. Та на нас будуть дивитися як на не зовсім нормальних чи здорових. Але на даний момент нам було глибоко байдуже на весь світ - ми пізнавали емоційно один одного, та разом з тим свою магію, свої нові та не дуже нові сили.