Читати книгу - "Зрадник, проклятий та демон, Рита Адлер"

- Ось бачиш. Навіть ти це розумієш, а от Чорний Скорпіон, на жаль, – ні.

- І що, вдалося йому виконати план хоча б на половину? – щиро поцікавилася я, зовсім не сприймаючи серйозно цю маячню.

- Поки що ні.

- Чому ж так? Такий, як я чую, серйозний чувак – злочинець, бунтівник, очільник армії … смердючих привидів, і так облажався? Чому ж бідоласі не таланить?

- Я за ним слідкую. Спец розділ армії привидів встигає знешкодити Чорного Скорпіона щоразу, щойно тільки робить спробу.

- Он як? Не везе так не везе…

- Але навіть я розумію, що так буде лише до певного часу. І коли проклятому ізгою вдасться отримати свою першу жертву, у нього з'являться сили, і мені буде щоразу важче його знайти. Поки що вдавалося встигати вчасно, але може прийти час, що...

- От щойно такий випадок і був?

 - До речі, саме так. Ти, Анастасіє, мала бути першою, розумієш?

- Тепер так ... - протягла я, навіщось погладивши рукою свій живіт.

- Виходить, що я врятував тебе вже двічі – і від проклятого капітана, і від жахливої смерті, яка миттєво настала б після укусу Чорного Скорпіона.