Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Османськими шляхами, Мак Карсегі 📚 - Українською

Читати книгу - "Османськими шляхами, Мак Карсегі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Османськими шляхами" автора Мак Карсегі. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 65
Перейти на сторінку:

Богдан схилився і засичав. Він відчував, як гаряча кров липкою плямою розповзається по сорочці. Та все ж козак самовдоволено усміхнувся. Він розумів, що наніс куди важче поранення ворогу, аніж отримав сам.

Рахман намагався не показувати біль, але кров потоком стікала до долоні та пальцях і рясно зрошувала землю.

–Не бачу сенсу, пашо, продовжувати бій, – Богдан вказав поглядом на розрубане передпліччя Рахмана. – Відпусти нас та й іди своєю дорогою.

–Ти ще не переміг у поєдинку, невірний! Я й лівою фехтую не аби як!

Кримчак кинувся на козака. Удари були нищівними, сильними і влучними. Богдан насилу відбивав їх. З шабель відлітати шматки сталі. Сіклися так, як в останній раз. Рахман хоч і добре володів лівою рукою, але це було не до порівняння з правою. Можливо, що це давалась в знаки глибока рана, а можливо і те, і інше разом.

Богдан відбив усі атаки кримчака. А коли той уже не міг рубати, почав наступ. Тепер уже Рахману довелось захищатись. Та сили його танули, як сніг на сонці. Це бачили уже всі присутні. Розуміли хто переможе у цьому двобої.

Після чергового удару, Рахман похитнувся. Ще удар і кримчак опустився на одне коліно. Вістря шаблі вп’ялось у землю. Таким чином Рахман ще втримався, не впав. Але захищатися уже не міг.

Богдан здійняв шаблю. Лезо відбило місячне світло і полетіло донизу, на голову Рахману. Кримчак встиг звести очі. Все такий же твердий погляд пронизав Богдана. Він не боявся. Жив з честю, в його розумінні, і помре з нею. Лише в останню мить козак скорегував удар. Шабля пройшла поруч і застрягла у піску.

–Піднімайся, – сказав Богдан.

Цього разу у темних очах Рахмана легко читалось здивування.

–Благородство своє проявляєш?

–Не потрібно багато розуму, щоб убити людину, – скривився Богдан. – Прикінчу тебе і твої люди нас розірвуть. А, як ні, то дорога у нас все одно до твого божевільно брата. Що він з нами зробить, коли дізнається, що ми тебе порішили? Роблю послугу нам усім.

–Хочеш свободи? – важко звівся на ноги Рахман.

–Хочу укласти угоду. Твоє життя на наші життя.

–Обмін не рівний якийсь виходить. Вас п’ятеро, а я один.

–Ти ж вельможа, – знизав плечами Богдан. – А ми простолюди. То ж, якщо й обмін не справедливий, то радше ти тут у виграші. Мало того, ми попросимо лише коней та трохи зброї.

–Грошей не просиш?

–Якось уже роздобуду. А в тебе й так їх не багато й залишилось. То що, – Богдан встромив шаблю вістрям у землю і простягнув правицю, – по руках?

Рахман роззирнувся. Він бачив, що його люди готові убити козака. Досить лише подати знак. А що далі? Що він скаже про честь? Своїм людям, своїм побратимам, зрештою, своїм синам. Програв бій у чесній боротьбі – варто виконувати умови. Немає сорому в поразці. Лише в тому, щоб втратити честь, щоб не дотримати даного слова. Інші не такі. Більшість би убили Богдана. Чи знову поневолили. Але це інші. Рахман був воїном з юних років і знав, що таке честь. Здобув повагу серед кримчаків не тому, що обманював, о тому, що завжди тримав слово.

–Звільнити усіх! – закомандував Рахман.

Він глянув Богданової просто у вічі і потиснув руку. Не вимовив більше ні слова. Розвернувся і попрямував до своїх людей. Ті підбігли до паші і почали оглядати поранену руку. В свою чергу до Богдана пришкандибав Василь.

–Добре бився, – сказав Немова. – Сядь но, огляну, що там у тебе з плечем.

–Жити буду.

Звільнені кримчаки наблизились до козаків.

–Знову життя нам рятуєш, невірний, – сказав Мурат.

–Видно це у мене в крові.

Рахман власноруч привів коней. Він пополотнів через втрату крові, але тримався впевнено.

–Даю вам п’ять днів, – сказав паша. – Раджу вам за цей час переправитись на той бік Чорного моря.

–Дякуємо за пораду, – злегка кивнув Богдан.

Вони дивились один на одного, вороги, які в цей момент дотримувались своїх обіцянок. Наступного разу усе може закінчитись по іншому.

Богдан взяв повіддя від Рахмана і передав Василю.

–Дозволь, пашо, і мені тобі дещо порадити, – сказав козак. – Накраще буде кинути намагання впіймати нас знову. Знай, батько заради своїх дітей готовий піти у саме пекло, пережити найважчі поневіряння та катування. Не важливо, що чи хто буде стояти на його шляху. Нехай це буде сам Люцифер із усіма породженнями потойбіччя. Діти – найдорожче, що Бог подарував людині у цьому житті.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 45 46 47 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Османськими шляхами, Мак Карсегі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Османськими шляхами, Мак Карсегі"