Читати книгу - "За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна"

— Це для вас. Взагалі, хотіла залишити до якогось свята, але поки дійшла, вже передумала.

Приємно було спостерігати за емоціями чоловіків. Розгубленість, подив і нерозуміння ситуації. Нехай звикають. Коли у мене гарний настрій, я намагаюся подарувати його і оточуючим. У сусідньому пакеті, до речі, лежали подарунки для Аста, Едвіна і навіть для Коршуна дещо знайшлося.

Першим отямився дроу й обережно відкрив пакет. Спочатку він витягнув синю об'ємну коробочку і, насторожено відкривши її, широко розкритими очима подивився на мене.

— Я бачила твою колекцію розмальованого пір'ячка. Вона мене теж вразила. Це перо птиці Арі — однієї з найрідкісніших у ближніх світах. Розмальовували його служниці в храмі Богині мистецтв рівно місяць під час особливого параду планет. Це перо приносить щастя і гармонію своєму власнику.

— Але воно ж, певно, надзвичайно дороге! — він несміливо притиснув перо до себе, обережно розглядаючи візерунок.

— Недешеве. Але особисто я заробляю гроші, щоб витрачати їх на такі приємні дрібнички. Ми можемо померти в будь-який момент, то чому б не наповнити наше існування яскравими спогадами? Якщо життя нас не балує, зробимо це за нього. Відкривай наступний подарунок.

Здається, моя відповідь його вразила, але найголовніше — він мене зрозумів. Я знала, що його доля теж далеко не була простою.

— Що це? — Сай обережно відклав перо і відкрив другу коробочку. Усередині лежала тонка чоловіча каблучка.

— Одягни її на той палець, на якому будеш носити, — мовила я.

Він надів каблучку на мізинець правої руки, і вона миттєво звузилася, прийнявши потрібну форму.

— Тепер злегка струси кистю і направ думки в каблучку, — попросила.

У його руках з’явився елегантний чорний шкіряний блокнот.

— Це не звичайний блокнот для помічників. У ньому приховано безліч цікавих можливостей. Але, гадаю, ти сам усе зрозумієш.

Емоції — ось що надає сенсу життю, саме заради них варто дарувати несподівані подарунки.

— Дякую! — Сай рвучко обійняв мене, і його обійми були міцними, теплими та щирими.

Я посміхнулася і відповіла йому взаємністю.

— Кхм... — Раян зловісно звузив очі, не зводячи погляду з помічника.

Сай швидко відпустив мене, ніяково відійшовши на крок. Це було по-дитячому смішно.

— Рай, тепер твоя черга!

У першому пакеті виявилася його улюблена кава, неймовірно рідкісна й важкодоступна. Дві упаковки: одна з улюбленим сортом, інша — новинка, щоб спробувати. У другому пакеті була рамка.

— Що це за візерунок? — він обережно оглядав основу.

— Це не просто рамка, вона зберігає спогади. Має багато різних режимів. Спробуй згадати щось приємне. Уявив? А тепер подумки перенеси цей спогад у рамку. Вийшло? Покажи, мені цікаво! — я простягнула руку, але в останню мить Раян перехопив її й гарячими губами ніжно поцілував зап’ястя.

Усе всередині мене завмерло.

— Дякую. Твої подарунки дуже цінні для нас.

Я не знала, що змусило мене більше зашарітися: його поцілунок чи проникливий погляд. Серце забилося швидше. Я обережно відвела руку, намагаючись приховати збентеження натягнутою посмішкою.

— Рада, що вам сподобалося, — стримано відповіла я, намагаючись опанувати себе. — Сай, ти говорив, що відправиш покупки. Чи можу тебе попросити: великі пакунки достав до дому, а ці — в офіс? Знаючи Аста, він не витримає та одразу ж почне їх розпаковувати.

— Звісно, міс Кларк. Усе буде зроблено.

— Дякую.

Цей чоловік робить дуже багато для нашого комфорту. Я не знаю, яка історія зв’язує його з Раяном, але дуже хотіла б колись дізнатися.

— Ще трохи, і я почну ревнувати, — невдоволено зауважив Раян.

— Заздри мовчки, — я по-дитячому висунула кінчик язика.

Настрій повертався на краще. Попрощавшись із Саєм, ми попрямували до приватного шатла Раяна. Внутрішнє оздоблення було виконано в теплих відтінках бежевого і коричневого. Гарні, спокійні кольори.

— Розташовуйся, де зручно. Душ і туалет — прямо й наліво. Спальня — направо. Бар і холодильник знайдеш за четвертим кріслом. Я скоро приєднаюся. Поставлю курс, введу координати й повернуся.

— Ти сам будеш пілотувати? Без екіпажу?

— Так, я відпустив їх на сьогодні. Не хвилюйся, я в цьому професіонал, — його голос звучав упевнено.

Сумнівів у цьому не було. Після невеличкої інспекції корабля я дістала чипси з агариків з бару і, зручно вмостившись у мякому кріслі, почала насолоджуватися солоденьким під тихий шум двигунів.

Прокинулася від того, що мене підкинуло в повітря.

— Спи, ми тільки-но вийшли з гіперпростору, летіти залишилося трохи більше ніж годину, — Раян ніжно провів кінчиками пальців по моїй щоці.

С подивом виявила, що опинилася в спальній кімнаті. Верхній одяг Хьорст з мене зняв, ковдрою турботливо накрив. Сам сидів поруч і зосереджено працював.

— Ти так солодко спала, що я не наважився тебе будити. Поспи ще, поки є час. Я розбуджу, коли будемо підлітати.

Але я вже виспалася... Підперши під спину подушку, взялася перевіряти пошту. Від Бруса знову жодних новин. Насупилася. Написала нашій спільній знайомій, щоб дізналася, чи все з ним гаразд. Звісно, звертатися до сторонніх завжди ризиковано, але я довіряю цим людям, і більше не хочу жертвувати своїм спокоєм.

Закінчивши, я перейшла до щоденного звіту брокера.

— Щось трапилося? Чому ти знов насупилася? — Раян пильним поглядом глянув на мене, продовжуючи працювати на голографічному планшеті.

– Ніяк не можу визначитися. З одного боку, я хочу вкластися в "МаямГрупп". Умови виглядають надзвичайно вигідними. Але деякі речі мене насторожують. По-перше, останнє інтерв'ю керівника мене збентежило: забагато радикальних заяв не до місця, і до того ж зовсім незрозуміло, звідки беруться великі грошові перекази. По-друге, вибір нареченої головного бухгалтера. Об'єднання цих родин може мати непередбачувані наслідки. Настрій ринку тут не передбачиш. Можливо, краще утриматися. Жадібність ще нікого до добра не приводила. – як завжди, варто було тільки виговоритися, і рішення саме постало в голові.