Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

«Маріуполь: трагедія, пам'ять і надія серед руїн»

**ПІДСУМКИ АГРЕСІЇ**

Життя́ – це безме́жна незна́на ріка́,

тече́ між камі́нням знего́д.

Тара́с омину́в, а Іва́н заблука́в –

Чи ви́нен у цьо́му наро́д?

Наслідки "звільнення" Маріуполя (про які ми дізналися пізніше).

https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1n0elDNzvK4vQYmWxCn2792ljSXNJK4x3&hl=en_US&ll=47.10157927775869%2C37.585241103703986&z=12&fbclid=IwAR1r9DpI0-nCxjpP-FTLB4OAEqN7UufOPdS9AIVUoEmD_IdJ0xpOPEGautk

ЖИТЛО:

Понад 1400 житлових будинків зруйновано! Уявіть собі: понад 1400 осель, де ще вчора люди мріяли, планували, ростили дітей. Будинки, які були свідками життя поколінь, тепер лежать у руїнах. Бомби, гради, ракети стерли їх із лиця землі. Люди, які в них жили, тепер або більше не серед нас, або стали безхатьками й переміщеними особами, позбавленими свого прихистку, свого тепла, своєї історії. Непрохані "визволителі" звільнили тисячі душ від їхніх домівок, знищили звичний ритм життя. Усе, що залишилось, – це порожнеча й безнадійність.

БУЛО:                                                                           СТАЛО:

Але вони не знищили найголовнішого – спогадів і пам'яті про те, що було, і бажання повернути втрачене.

Руйнува́ли дім за до́мом:

бо́мби, гра́ди – кров і крик…

Люд розсі́явся, й пото́му,

ма́йже весь із мі́ста зник.

Пограбо́вані кварти́ри

залиши́лись в самоті́…

Го́ре хли́нуло надмі́ру,

ща́стя пла́че взаперті́.

ДИТЯЧІ САДКИ МАРІУПОЛЯ:

12 зруйнованих дитячих садків. У цих стінах лунали дитячі голоси, які несли у світ правду й щирість. Що керує тими, хто разом із дитячими садками намагається поховати й істину? Убивці вірять, що їхнє життя цінніше за інших? Їхні надії на праведність – це лише безглуздя, що роз’їдає людську сутність.

БУЛО:                                                                                  СТАЛО:

Чи може бути більшим блюзнірство, ніж намагання знищити щось таке безневинне та святе, як дитинство?

Дитя́чі бажа́ння перетвори́вши

на по́піл зруйно́ваних мрій,

зраді́в окупа́нт, і запла́кала ти́ша

в садо́чку, яки́й обгорі́в.

Зраді́в, але́ і́стина не угаса́є –

з дитя́чих вуст ли́не вона́:

тору́єш доро́гу чужи́ми сльоза́ми –

зазна́єш пора́зки сповна́!

ШКОЛИ МАРІУПОЛЯ:

48 зруйнованих шкіл. Місто, де майбутнє України набирало своїх обрисів, тепер споглядає на руїни закладів, де росли й навчалися покоління. Стільки шкіл "визволителі" знищили у Маріуполі, що в багатьох містах Московії їх навіть не існує в такій кількості! Ці школи були острівцями науки й техніки, місцями, де діти формувалися як особистості, розвивали свій інтелект.

БУЛО:                                                                           СТАЛО:

Та це стало кісткою в горлі тим, хто не може знести існування освіченого та вільного майбутнього українського Маріуполя.

Замо́вкнули шко́ли, замо́вкла нау́ка,

осві́та зґвалто́вана слі́зно мовчи́ть…

Зруйно́ваним сті́нам щодня́ і щоду́ху

від і́ншої «пра́вди» вруча́ють ключі́.

Засу́джено спа́дщину на́шу до стра́ти,

майбу́тнє пала́є, наді́я гори́ть…

Хоча́ ду́же бо́ляче – нас не злама́ти –

хоч світ переве́рнуто дном догори́.

УНІВЕРСИТЕТИ ТА КОЛЕДЖІ:

15 зруйнованих вишів. Подумаємо тільки! Альма-матер піддають бомбардуванню. Удар по вищих навчальних закладах — це удар по серцю нації. Гуманітарні й технічні навчальні заклади, ті, що формують майбутнє країни, знищуються без розбору, якби їх і не було.

БУЛО:                                                                                  СТАЛО:

Це саме той випадок, коли неосвічені нищать освічених, дикуни захоплюють цивілізацію, тягнучи із собою все, що можна вкрасти, а те, що не можна, руйнують вщент.