Читати книгу - "Сила природи, Джейн Харпер"

— Схоже, все одно вона рада повернутися додому, — сказав Фок.

— Ага, — озирнулася Кармен на заднє сидіння. — Я б точно була рада після такого.

— Тобі колись доводилося брати участь у таких заходах з командної роботи?

— Слава Богу, ні. А тобі?

Фок похитав головою.

— Схоже, це більше поширене в приватному секторі.

— Джеймі брав участь кілька разів.

— У своїй фірмі спортивних напоїв?

— Це, прошу зауважити, бренд повного циклу, який пропагує здоровий спосіб життя, — посміхнулася Кармен. — Але так, вони таке полюбляють.

— А щось таке, як тут, він робив?

— Не думаю. Все більше «зближення через екстремальні види спорту». Хоча одного разу їм довелося класти кахлі в туалеті занедбаного складу.

— Справді? — розреготався Фок. — А вони вміли класти кахлі?

— Не думаю. І були майже впевнені, що наступного дня іншій групі скажуть їх здирати. Тож можеш уявити, як воно було. Але він досі не розмовляє з жодним з тих хлопців.

Фок усміхнувся, не відриваючи очей від дороги.

— Ви вже підготувалися до весілля?

— Майже. Час швидко пролетів. Але ми вже домовилися зі священиком, і Джеймі знає, куди й коли приходити, тож якось воно буде, — сказала вона й поглянула на Фока. — Було б непогано, якби і ти приїхав.

— Що? Ні. Я ж не для того, щоб напроситися.

Це була щира правда. Та й він уже пригадати не міг, коли востаннє був на весіллі.

— Знаю. Але приїзди. Буде добре. Для тебе так точно. У мене є кілька самотніх подруг.

— Це аж у Сиднеї.

— Це година льоту.

— І це за три тижні. Не запізно вносити зміни в план розсаджування гостей і все таке?

— Ти ж бачив мого нареченого. Для його родини мені довелося на запрошеннях дописувати «Ніяких джинсів». І ти очікуєш на церемонію, де буде план розсаджування гостей? — вона притлумила позіхання. — Словом, я тобі розповім, де і як воно буде. А ти поміркуй.

На задньому сидінні почувся рух, і Фок озирнувся. Лорен прокинулася й розширеними очима роззиралася з подивом людини, яка забула, де вона. Здавалося, її збентежили машини, які проїжджають повз. Фок і Кармен помінялися місцями й тепер сиділи, поринувши в думки; фоном грало радіо, а місто наближалося. На початку наступної години ввімкнулися новини. Фок підкрутив звук — і негайно про це пошкодував.

Топ-новина. Поліція розслідує потенційний зв’язок між сумнозвісним Мартином Ковачем і колибою, де востаннє бачили зниклу безвісти мельбурнську туристку Алісу Рассел, повідомив диктор.

Фок не здивувався, що ця подробиця просочилася. Коли залучено стільки шукачів, це лише питання часу. Розвернувшись, він зустрівся очима з Лорен. У неї був переляканий вигляд.

— Хочете вимкну?

Вона похитала головою, і вони продовжити слухати диктора, який переповідав деталі справи, що панувала в ефірі два десятки років тому. Три жертви, всі жінки, четверту жінку так і не знайшли. Потім у машині зазвучав голос сержанта Кінга, який наголошував, що злочини Ковача давно в минулому. Далі прозвучали запевнення, що робиться все можливе, й чергове прохання до всіх, хто був у тому районі, надавати інформацію, й нарешті новини перемкнулися на іншу тему.

Фок глянув на Кармен. Про сина Ковача не згадали. Схоже, бодай це Кінгові вдалося поки що зберегти в таємниці.

Лорен спрямувала їх до одного з зелених передмість — таку нерухомість брокери полюбляють називати «престижною». Кармен зупинилася під будинком, який видавався загалом доглянутим, але мав легку ауру нещодавньої занедбаності. Латочка газону перед входом заросла, й ніхто не потурбувався стерти з паркана графіті.

— Ще раз дякую, — промовила Лорен з явним полегшенням на обличчі, розстібаючи пасок безпеки. — Мені ж одразу повідомлять, якщо з’являться новини, правда? Про Алісу?

— Звісно, — озвався Фок. — Сподіваюся, з вашою донькою все гаразд.

— Я теж.

Обличчя її напружилося. В голосі не було впевненості. Фок і Кармен дивилися, як Лорен, забравши наплічник, зникає в хаті.

Кармен обернулася до Фока.

— І що тепер? Попередимо Данієля Бейлі про свій приїзд — чи краще заскочимо його зненацька?

Фок поміркував.

— Ліпше попередьмо його. Він хоче показати, що допомагає пошукам, і таким чином почуватиметься на нашому боці.

Діставши телефон, Кармен подзвонила в «БейліТенантс». А коли переговорила й натиснула відбій, нахмурилася.

— Його нема на роботі.

— Справді?

— Секретарка наполягала на цьому. Схоже, він узяв на кілька днів відпустку. З особистих причин.

— Коли одна з його працівниць зникла безвісти?

— Здається, Джил говорила, що йому потрібно поїхати додому і владнати сімейну справу.

— Та знаю, просто я їй не повірив, — мовив Фок. — Може, заїдемо до нього додому?

Кармен завела двигун, а потім застигла з замисленим виразом на обличчі.

— Знаєш, звідси недалеко до Алісиної домівки. Можливо, нам пощастить, і знайдеться послужливий сусіда з запасним ключем.

Він озирнувся.

— І свіженькі копії потрібних нам документів, роздруковані й залишені Алісою на кухонному столі?

— Це було б ідеально, так.

«Дістаньте контракти. Дістаньте контракти». Фокова усмішка розтанула.

— Гаразд. Роздивимося, що там і як.

За двадцять хвилин Кармен завернула за ріг на зелену вулицю і зменшила швидкість. Вони ніколи не бували в Аліси Рассел удома, тож Фок з цікавістю роззирався. Район був взірцем заможної безтурботності. Тротуар і паркани — без єдиної плямочки, а поодинокі машини, припарковані на дорозі, аж сяяли. Фок підозрював, що більшість машин безпечно ховається під захисними чохлами у замкнених гаражах. Охайні дерева, що рядком росли на зеленій смузі вдовж дороги, здавалися пластиковими порівняно з первісною пишнотою, яка оточувала Фока й Кармен останні три дні.

Кармен повзла вперед, мружачись на блискучі поштові скриньки.

— Господи, чому ці люди не пишуть чітко номер на будинку?

— Не знаю. Щоб мізераки не лізли?

Попереду він зауважив якийсь рух.

— Агов, поглянь.

Фок указав на великий кремовий будинок у кінці вулиці. Кармен простежила за його поглядом — і здивовано витріщила очі: під’їзною доріжкою відходила постать, опустивши голову. Змах рукою — і чорний «БМВ», припаркований на дорозі, тихо писнув, відмикаючись. Данієль Бейлі.

— Ти жартуєш, — зронила Кармен. Він був у джинсах і незаправленій сорочці й, відчиняючи водійські дверцята, квапливо провів рукою по волоссю. Заліз у машину й, завівши двигун, від’їхав від узбіччя. Заки Фок з Кармен дісталися будинку, «БМВ»