Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– А звідки взагалі взявся Нік і чому вони б'ються!? – не зрозуміла я всього що побачила.

– «Анка, ти як? Ти хоча б нормальна?», – незрозуміло звідки вискочила ще й Фумі.

– З поверненням! Що тут взагалі відбувається, не підкажеш? І що за ... – я раптом звернула увагу на пристойні зміни в навколишньому ландшафті. – Що взагалі за фігня коїться? Куди подівся сніг і звідки стільки квітів... знову? – весь сніг кудись зник і натомість стало тепло, а довкола було багато різних кольорів, які навіть світилися у темряві. Це виглядало так чарівно і загадково, що можна було навіть забути про тих, що б'ються, але ще один вибух остаточно привів мене до тями. – Що на вас найшло? Заспокойтесь! – Закричала я, але здається, мене не почули. Раптом я помітила, що шкіра Ніка теж мала зелений відтінок.

– «Анка, вони тебе не чують», – сказала Фумі, і добре, що ми спілкуємося подумки, інакше через цей дзвін мечів та вибухів магії, мені було б складно її почути.

– А то я не бачу! Може голосніше крикнути? – запропонувала я, але розуміла, що кажу повну нісенітницю.

– «Це не виправить ситуацію. Вони обидва у якомусь трансі і тому не чують того, що їм кажуть».

– Що ще за транс? І чому вони взагалі б'ються? Я вже не питаю про те, чому вони зелені, адже це очевидно пов'язано.

– «Бачиш, ці квіти, вони не зовсім звичайні. Нас як і вас занесло на «відьомську галявину». Вона на одному місці не затримується і як правило переслідує тих хто став її жертвою. Ну, звичайно поки вся життєва сила не вичерпається і жертва не помре перетворившись на квіти».

– Перепрошую, але що? На квіти? Не дарма ж кажуть що «краса – страшна сила», але як взагалі до такого дійшло? Я ж теж була на цій галявині, чому тоді зі мною все гаразд?

– «Прокляття цього місця можна отримати тільки якщо ти вдихнеш його пилок, а від цієї спокуси втриматися складно. Після того, як ти будеш зачарований, протягом тижня сам станеш як рослина і в результаті загинеш. Адже саме життєвою енергією і живиться цей сад». – пояснила вона. – «Так вже склалося, відьми взагалі підлі створіння та нічого хорошого не роблять».

– Отже, те дівчисько, яке я бачила в саду, була відьмою, от трясця! – усвідомила я.

– «Ну це навряд чи. Відьму давно вбили, але в цьому саду залишилося її серце, яке якраз підтримує це прокляття. Швидше за все, ти бачила її дух чи щось подібне до того».

– Халепа, а я ж казала Тому, щоб навіть не чіпав цих дивних квітів. Ну, звичайно, він мене не послухав і ось у що це тепер вилилось. Хоча якщо чесно я і сама насилу втрималася, щоб не вдихнути квітковий аромат, але тоді мене Том відвернув своєю лайкою.

– «Нік до речі теж квіти понюхав, але щоправда, не спеціально. У нього там трохи дурна ситуація вийшла. Він перечепився і впав прямісінько в квіткові кущі», – розповіла Фумі з усмішкою в голосі.

– Буває ж, – і уявивши цю ситуацію я навіть посміхнулася. – До речі, а все ж чому вони б'ються між собою?

– «Ну як смішно не звучить, вони б'ються за статус ватажка на цій галявині».

– Тобто як у тварин? Але вони ніби на рослини перетворюються. Що за марення... де таке було, щоб ромашечка з півонею билися за місце на клумбі? – озвучила я свої думки вголос.

– «Цього я не знаю, я не енциклопедія з ботаніки!», – обурилася Фумі. – «Може це як бур'яни, які забивають корисні рослини», – припустила вона.

– Все може бути, але як їх повернути в колишній стан?

– «Ще не знаю, але припускаю, що треба знайти серце відьми і знищити. Тоді все пропаде і вони стануть нормальними, сподіваюся».

– Зрозуміло, ось лише тут є маленька проблема.

– «Яка?».

– Поки ми шукатимемо це серце, вони повбивають один одного, – зауважила я.

– «Не без цього», – не могла не погодитись зі мною Фумі.

Я помітила, що наші коні разом з конем Ніка стояли далеко від того місця де ми знаходилися, а точніше вони залишилися прив'язані саме де і мали бути, це ми чомусь зрушили. Пролунав черговий вибух, від чого рослини разом із клаптями землі почали летіти у різні боки відкривши дуже моторошну картину. Виявляеться квіти росли не з землі, а з тіл людей яких полонив цей чарівний аромат, і коли Том з Ніком влаштували побоїще, цим самим відкрилась темна частина цього саду.  Половини дерев вже теж не було. Ще трохи й хлопці цю місцевість загалом знищать. Відьма, швидше за все, не припускала, що тут боротиметься маг, адже з таким успіхом від цієї галявини незабаром мало що залишиться. До речі, перший раз спостерігаю, як Нік використовує свою магію в такий відкритий спосіб.

– Потрібно поставити бар'єр, а то ще можуть зачепити, – запропонувала я.

– «Хороша ідея», – погодилася зі мною лисиця. Я відійшла і трохи почаклувавши, поставила бар'єр над Фумі.

– «Що ти вже надумала?», – почала вона обурюватись.

– Я вирішила, що поки намагатимусь не давати їм убити один одного, ти в цей момент шукатимеш джерело нашої проблеми.

– «Добре. Будь обережна, вони зараз сильні як ніколи», – попередила вона мене. – «Але використовують свою силу бездумно».