Читати книгу - "Багряна кнея, Еллі Гарус"

  — Досить було глянути на тебе, люба, щоб зрозуміти чия ти донька. Поглянь у дзеркало, мила, ви з нею, як з одного озера взяті. Врода твоя від неї. Тільки очі в тебе інші, а так…
  — Правду знає лише Гертрунський. Якщо він забрав мене у Хері, то це правда, я її донька.
  — Ти її дитя, до чого ці суперечки?! Я чую її запах, він схожий з твоїм… але ти… я не можу дещо вловити у твоєму запаху до кінця.
  — Що саме? Міхай… ну говори, якщо почав
Він загасив напівзгорілий каганець вказівним та великим пальцями.
  — Від тебе віє смертю. Так… моя дивна Лізетт, ти маєш невидимий чорний саван за спиною, і вперше, коли я торкнувся твоєї шкіри, відчув усю палітру смертельних мук на собі. Поєднуючись з тобою, я ніби торкнувся пекла.
Лізетт пирхнула з огидою.
  — Хай тобі грець! Придумав же порівняння!
  — Ні, – Міхай зареготав, дивлячись на зморщене лице дружини. — Я з тобою відвертий.
  — Певно уперше за спільне подружнє життя! – відзначила Лізетт. — Ясна річ, чому раптом твій запал охолов до мене. Боїшся кохатися з духом смерті. — Тепер вона розсміялася, а князя цей жарт зовсім не повеселив.
Міхай різко підвівся, схопив дружину за плечі так, що у неї звело судомою тіло. Він вгризається поглядом їй в обличчя.
  — Нічого на світі я не боюся сильніше за твоє відсторонення. Ти сама, люба, мене не бажаєш, не ластишся, як належить люблячій дружині.
  — Ти вірно помітив, ключове – любляча дружина, як не крути, а я тебе не люблю, Міхай. Навіть якби бажала полюбити, ти ж поводиш себе зухвало!
  — Раптом це тому, що одну єдину мені обійняти не вдається? Ти ж пручаєшся, норов свій показуєш!
  — Я згодилася вийти заміж через страх, що мої близькі загинуть з вини твого егоїзму.
Князь спокійно примружив очі, біль від слів дружини стрілою його пронизав, а відчаю показувати Міхай не звик. Відмова Лізетт розділяти з ним ліжко, здавалося, зробила її набагато бажанішою для нього.
  — Тебе турбує доля тих, хто про твоє життя навіть не задумався! Барон віддав тебе і кінець!
Вона не думає що це кінець. Ні, Лізетт вважає це новою стежиною. Грім за вікном йому відповідає замість неї. Княгиня така зла, що її руки тремтять, і вона намагається їх заспокоїти, схопившись за спинку стільця.
  — Ти не пускав мене додому. Ти… Ти… Спеціально підіймав рівень води у Теї, щоб я не втекла. Скеровував на мене землі, стихії!
  — Так, я не хотів тебе відпускати. Ти була хвора, про ногу вже забула? Хіба тобі погано тут? Подивися, за який короткий час ти стала тут своєю, люди та землі готові тобі коритися. Не дивись так на мене, люба, у твоїх очах я жалюгідний, подібно до слабкої істоти. Я сам не схожий на себе, бо ти мене таким робиш!
Княгиня опустила очі на руки, тремтіння майже зникло, їй не хотілося більше розмовляти. Звичайно вона зраділа, що Міхай повернувся з бою живим, але говорити з ним зараз важко, та й сперечатися в час лихоліття не хотілося.
  — Любити тебе ще складніше, ніж було відшукати, зате ти стала моєю.
  — А я попереджала, що зі мною після весілля стане ще гірше. Це лише початок пожежі…
  — Бідова ти жінка, але я зовсім не проти обпектися.
  — Легше розірвати шлюб ніж терпіти, Міхай. І себе звільниш, і я птахом вільним стану.
Міхай повертає посмішку разом з грозовим гуркотом, нехай суму у нім набагато більше, ніж переваги воїна, що пройшов шлях незламним. У ній він знайшов те, чого раніше в жінках не вдавалося.
  — Бідова, але все одно моя! Не дочекаєшся, золотце. Мине час і ти сама припадеш до губ випити натщесерце мого трункового кохання.
  — М'яко стелиш, князю. Усмішкою не переконаєш мене. Кохання-зітхання... Те як вчинив з моєю матір'ю Гертрунський, чергова нагода замислитися, що любові не існує. Є тільки пристрасть та бажання заволодіти жіночим тілом!

Він сердито моргає відчуваючи гострий біль. Вибухонебезпечна напруга утворилася між подружжям. Воїн Сезер не наважився увійти, як помітив князя у вікно. У кімнаті зверху солодко спала Сніжанська, розбудити її скандалом Лізетт не хотілося. Вона вирішує закінчити суперечку, мовчки підняла з підлоги кожух, й побажавши князю легкої дороги, пішла у бік гвинтових сходів. Вона хоче його ненавидіти, але не може. Від того душа її болить і не хоче вірити в любов князівську, бо страждання про несправедливу долю матері не дають їй спокою.

Залишаючи будинок, князь повторив Сезеру наказ не зводити очей з Лізетт та графині Сніжанської. Воїн підкорився, увійшов до помешкання, сів біля каміна, діставши меч. Він відполірував його до дзеркального блиску, щоб бути готовим до бою.

Із записів Марка фон Тішека 

Початок грудня

«Я окрилений! Святі небеса! Вона жива, прекрасна Лізетт. Я отримав від неї листа. Боги змилувались над нею та захистили від ворога, але війна з лордом Аркхенським не закінчена. Вона справилася як мої справи, чи я живий, тому що від мене не було звісток. Винуватий, варто було сповістити її після приїзду. Я довго оговтувався після зустрічі з нічним жахіттям. Засмутило мене у її новому листі прохання не передавати послання барону Гертрунському, якщо я цього, з якоїсь причини, досі не зробив. Чому вона вирішила не сповіщати про свою долю батька? Мої думки повернулися до того дня, коли я зустрівся з бароном й розповів йому, що трапилося з його молодшою ​​донькою, у кого вона знаходиться. Вираз обличчя Гертрунського не виражав жодної краплі страху в момент істини, це мене вразило! Схоже Лізетт здогадалася, що батько не має наміру її забирати. Або ж у них й раніше були напруженні сімейні стосунки? Одним словом, барон своїм вчинком проти доньки перекреслив мою довіру до нього. На щастя з Лізетт все добре, вона поділилася враженнями, що на вахнархських землях почуває себе в безпеці, князь Міхай різкий, але буває чуйним завдяки цьому їм вдається ладнати. Вона стала його дружиною. Те я також вже знав.